Фільм Франциски Мілецкі – іронічне нагадування раціональним європейцям про те, що вигадати багатофункціональну інструкцію «Як користуватися своїм життям» неможливо. «Мій фільм по-справжньому німецький, адже тільки ми можемо розпланувати все так, як герої цієї стрічки», – стверджує молода авторка. «Все йде за планом» – друга повнометражна стрічка в її кінематографічній кар’єрі. Процес перетворення порядку на хаос Мілецкі зобразила як абсурдну боротьбу рівнозначних суперників, які намарно намагаються одне одного подолати. Протидіяти цим антагонізмам здатен лише гумор, нехай і забарвлений у чорний колір. Сумна посмішка – основна реакція на дії героїв фільму, в характерах яких можна впізнати чимало знайомих рис.
Три сестри – три типажі: перша – сімейна розсудлива жінка, друга – самотня перфекціоністка, яка десять років доглядає за матір’ю, і, зрештою, третя – розкута енергійна рок-співачка. Окрім фамільного зв’язку та зрілого віку «під та за сорок», їх об’єднує бажання організувати своїй ексцентричній матері, яка очолює місцевий аматорський театр, грандіозний день народження. Проте кожна має своє уявлення про ідеальне святкування, відтак детально продуманий ювілей перетворюється на експромт із несподіваним фіналом. Іноді в жіноче царство, що панує у стрічці, вклинюється чоловіча постать, але якось несміливо, майже непомітно. І саме ця атмосфера фемінної емоційності та бурхливого родинного балагану ріднить фільм Мілецкі з «Поверненням» Педро Альмодовара, «Вісім жінок» Франсуа Озона та «Рейчел виходить заміж» Джонатана Демме. Приємно, що завдяки вмілій режисурі та сильній акторській грі фільм «Все йде за планом» не надто програє порівняно з роботами метрів, щоправда, широкої популярності він так і не здобув, лишаючись у категорії фестивального кіно з кількома нагородами міжнародних кіноімпрез. Але коли йдеться про гарний взірець «камерної» стрічки для домашнього перегляду, ця обставина є радше перевагою, ніж недоліком.
.jpg)