Перший тур парламентських виборів у Франції виявив три помилки в сподіваннях президента Макрона: він недооцінив реальний вплив крайніх правих та власну непопулярність, натомість переоцінив розбіжності між лівими та крайніми лівими.
Ні, Макрон не був зобов’язаний розпускати Національну Асамблею. Він мав у ній відносну більшість, яка не була комфортною, проте якось, з перешкодами, але працювала. Оскільки Національне об’єднання (НО) під керівництвом Марін Ле Пен та Жордана Барделли здобуло 31,37 % на недавніх виборах до Європейського парламенту , за замовчуванням належало б запропонувати пост прем’єр-міністром цій політичній силі. Інакше що? Інакше восени, якби крайні ліві й крайні праві між собою домовились, могла б зайнятися потужна парламентська криза, що по-любому привела б до позачергових виборів.
Але чіткої впевненості, що такий ситуативний союз постане, не було, та й відповідних прецедентів у французькій історії також немає. Не факт, що Нескорена Франція, яка зібрала на виборах до Європарламенту 9,89 %, захотіла б докластися до приходу до влади Жордана Барделли. Крайні ліві більше сподівалися на “вуличну революцію”, до якої французів не перший рік спонукає їхній лідер, Жан-Люк Меланшон. Проте, залишався шанс і на те, що до наступних президентських, запланованих на 2027 рік, Макрон міг дожити з нинішньою некомфортною відносною більшістю, але, швидше за все, іншим урядом.
Емманюель Макрон пішов на дуже великий ризик і програв. Він помилився тричі. Перший раз, коли вирішив, що крайні ліві з поміркованими лівими між собою не домовляться, тож у другому турі механізм Республіканського фронту (принцип: всі гуртом проти крайніх правих) спрацює на нього. Але ці політсили об’єднались у Новий Республіканський фронт, який зібрав 28 % голосів, тож весь цей тиждень в округах, де є шанс не пустити до парламенту кандидата від НО, триватимуть дуже важкі переговори на предмет спільної кандидатури від дуже різних політичних сил.
Читайте також: Макрон: непередбачуваність дає плоди
Другою помилкою Макрона було сподівання, що високий результат Національного об’єднання на виборах до Європарламенту — це протестне, а не світоглядне голосування. Тут є сенс казати про загальну кризу гуманітаристики у Франції та брак глибоких спеціалізованих досліджень про реальний вплив та поширення ультра-правих ідей. Третя помилка — недооцінка власної непопулярності, того негативу й роздратування, яку його персона сфокусувала на собі. Мабуть, доля кожного президента на другому терміні — дратувати виборця, який звинувачує керівника держави в усіх негараздах, які тільки існують у країні. Але й тут Макрон не мав або не хотів бачити чіткої, реалістичної картини. І програв.
Що далі? Другий тур парламентських виборів наступної неділі, 7 липня. Дуже важкі переговори по кандидатах, аби не дати крайнім правим сформувати у горішній палаті парламенту абсолютну більшість. Тяжкі уроки та висновки, які доведеться зробити, щоб добути гідно президентський термін.
У проєкції на українські інтереси результати виборів ставлять під загрозу наступні навчання українських військових на французьких військових базах. Жордан Барделла не раз висловився за відмову в наданні Києву далекобійної зброї, яка здатна вражати цілі на російській території, тож може бути, що з поставками обіцяних Міражів та Скальпів також можуть виникнути проблеми. Чи реально уникнути призначення Барделли на посаду прем’єр-міністра? Оце навряд. Хоча допоки не відбувся другий тур парламентських перегонів, якийсь примарний, хиткий шанс зберігається.
Французи, вже від цього ранку починають жити в новій реальності, з новим, не так щоб приємним знанням про себе. Ще ніколи, від закінчення Другої світової, крайні праві не приходили до парламенту в такій кількості та не збирали таку велику кількість прихильників на виборах. Час настав розібратися, чому так сталося.