Сто днів – умовно
Ігор Поліщук має пристойний досвід роботи в органах місцевого самоврядування, попри відносно молодий вік. У 24 роки він вперше став депутатом-мажоритарником Луцької міськради на довиборах (після смерті депутата), коли працював юрисконсультом благодійного фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк».
У наступному скликанні очолював фракцію УКРОП (тоді лідером політсили на Волині був той же Ігор Палиця). Коли у лютому 2017 року помер чинний міський голова Микола Романюк, УКРОП сформував більшість, яка зняла з посади секретаря ради Юлію Вусенко і призначила Поліщука. Тоді він автоматично став виконуючим обов’язки міського голови.
Так політик став ключовою персоною в мерії у період «луцького інтеррексу» (лат. interrex – тимчасовий магістрат в Стародавньому Римі). Парламент не поспішав призначати вибори, тож Поліщуку стало вигідніше уникнути відповідальності за стан справ у місці. Вже у липні 2017-го він відмовився від повноважень «в.о» і став працювати радником міського голови, коли посада ні до чого не зобов’язує. Саме у такому статусі політик кандидував на місцевих виборах восени 2020-го від партії «За Майбутнє», яку очолює, знову ж таки, Ігор Палиця.
Читайте також: 100 днів влади на Тернопільщині: ретроспективний погляд
Маневр з посадами дозволив Поліщуку уникати критики, адже «громовідводом» працював секретар ради-в.о. міського голови Григорій Пустовіт. Сам Поліщук фігурував у радісних для містян новинах: ремонти дворів, відкриття нових майданчиків та інші медійні події з перерізанням стрічок.
Так за три роки фактичної роботи в муніципалітеті Ігор Поліщук мав багато можливостей набратися досвіду. Його легітимізація на чолі Луцька стала радше фіксацією стану справ і тому нинішня перша сотня днів на посаді доволі умовна.
Культурний старт
Зі ста днів роботи Поліщука на посаді Луцького міського голови найяскравішим був перший. «Інавгурація» відбулася у місцевому Палаці культури з Волинським народним хором, духовенством всіх конфесій та іншими почесними гостями, кількість яких перевищувала карантинні обмеження.
Таку «посвяту» лучани обговорювали ще довго, а Поліщук тим часом отримав усі карти в руки для реалізації програми: влада нарешті аболютна, більшість у раді повністю підконтрольна. Промерська коаліція складається з фракцій «За Майбутнє», «Батьківщина» і «Свобода». Умовна і нечисленна опозиція – представлена фракціями «Європейська Солідарність» та «Свідомі» (місцева політична партія).
Поліщук по центру в оточенні депутатів міськради під час інавгурації. Фото Ірини Кабанової, джерело "Район.Луцьк"
Сесії зазвичай відбуваються швидко, лаконічно, без довгих дискусій, часто рішення приймаються одноголосно, адже більшість проектів перед тим узгоджують на комісіях. Однак була й одна «політична» сесія з довгими дебатами, на якій забалакали темою скандальної книжки «Принцеса+принцеса: довго і щасливо» (авторка Кейт О.Нілл, у дитячій книзі піднято тему одностатевих стосунків) та не прийняли звернення міськради до Володимира Зеленського щодо неупередженого розслідування справи Сергія Стерненка.
Ще міська рада під керівництвом Ігоря Поліщука саботує (а точніше продовжує це робити за традицією попереднього скликання) закон про декомунізацію. В інтерв’ю місцевому виданню «Перший» Луцький міський голова сказав, що питання перейменування названої на честь волинського комуніста Юхима Ярощука вулиці «не є таким, що турбує нашу громаду».
Читайте також: На тлі нового скандалу з Угорщиною. Перші підсумки виборів на Закарпатті
Таким чином у Луцьку залишається ще низка вулиць, які підлягають декомунізації, але ці питання не потрапляють навіть у порядок денний. Про очищення міського простору від радянських пропагандистських маркерів і кліше в дискурсі Поліщука в принципі не йдеться. Він зосереджується на питаннях благоустрою та опікується масштабними інфраструктурними проєктами: реконструкція центрального проспекту, ремонт мостів, облаштування розумних зупинок тощо.
Господар-«одноосібник»
Імідж юного господарника у першу сотню днів на посаді мер будував самостійно: за цей час так і не знайшлося достатньо досвідченої людини на посаду першого заступника голови.
Натомість помічником мера працевлаштували 23-річного сина судді з Шацька Назарія Храновського. Це спричинило чи не перший більш-менш гучний скандал за правління Поліщука.
Читайте також: «Гуманоїди» в селі, шоколадки для молоді, замінування та постріли: як минула виборча доба на Вінниччині
Згодом місто і околиці засипало снігом, люди обурювалися, що мерія не спішить боротися із заметами, але сам міський голова на критику не сильно ображається і вважає, що зі снігом впорався непогано, хоч і висновки теж зробив.
Ще одна нагальна проблема Луцька – громадський транспорт, який уже рік болісно переходить на безготівковий розрахунок. Перевізники все гірше справляються з якістю послуг, міська рада все сміливіше погрожує розірванням договорів і повним переходом на електротранспорт, який виготовляє луцький автозавод з корпорації «Богдан». За сто днів Поліщука Луцьк уже отримав десять з 29 очікуваних нових тролейбусів.
Ще один крок Ігоря Поліщука, якому щиро зраділи містяни, – це домовлені з «Укрзалізницею» про викуп у власність міста дитячої залізниці. Цю атракцію закрили наприкінці минулого року через збитковість. Хоча серед сучасних дітей така розвага не надто популярна, багато дорослих лучан мають сентименти до локації, висловлювали жаль з приводу закриття мініатюрного вокзалу і зверталися до мерії втрутитися у ситуацію, щоб зберегти і осучаснити станцію «Росинка».