Три богатирі

Сьогодні у вітчизняному професійному боксі не все так веселково, як це було ще два місяці тому. Виявилося, нашим легше дертися на гору, ніж триматися на вершині. Володіють поясами чемпіонів світу наразі троє українців – Володимир Кличко, Сергій Дзінзірук і Андрій Котельник. Під силу повернути свій чемпіонський пояс і Володимирові Сидоренку. Останні невдачі, яких зазнали українські спортсмени, примушують замислитися, чи до снаги нашим найкращим боксерам протистояти справді кращим, а не просто міцним, суперникам.

 

 

3 липня в Буенос-Айресі Юрій Бараш’ян програв двобій за звання чемпіона світу в напівважкій вазі (до 79,4 кг) за версією Всесвітньої боксерської асоціації (WBA) місцевому боксерові Х’юго Гараю. Програв рішенням суддів за досить рівного бою. На думку багатьох експертів, ця поразка була, м’яко кажучи, незаслуженою. Двічі протягом зустрічі суперник українця був за крок від нокауту, але аргентинця рятував рефері, який лише з йому відомих причин зупиняв поєдинок, надаючи спортсменові час на відновлення. «В сьомому та дев’ятому раундах мені вдалося добре влучити в підборіддя Гарая, – розповідає Юрій. – Він був у напівсвідомому стані, я кинувся його добивати, але арбітр зупинив поєдинок, давши аргентинцеві близько хвилини на відновлення. Суддя двічі буквально витягував Гарая з нокауту». Повернувшись до роздягальні після завершення важкого вечора, Бараш’ян виявив, що поки він працював на ринзі, хтось меткий поцупив його кросівки. Та ні поразка, ні ця дрібна прикрість не вплинули на плани боксера – подати протест щодо результату й знову домогтися права вийти на ринг битися за чемпіонство.

 

 

Донедавна севастополець Володимир Сидоренко вважався чи не найуспішнішим українським чемпіоном. Завоювавши титул за версією WBA у другій найлегшій вазі (до 53,5 кг) ще 2005-го, він шість разів його захистив і навіть був удостоєний почесної нагороди цієї організації. На жаль, усьоме підтвердити свою перевагу йому не вдалося. Після рівного поєдинку суддівський вердикт неприємно здивував – одностайним рішенням арбітрів сильнішим було визнано його візаві Ансельмо Моренно. «У такому бою перемогу претендентові ніколи не віддають, – не приховує свого розчарування Сидоренко. – Я шокований тим, що сталося. Так, Моренно виявився незручним суперником. Він ліз головою вперед, кланявся, звивався, як змія. Поцілити в нього було вкрай важко. Та я все одно не вважаю, що програв. Помилка була одна – мені не надали спаринг-партнерів, які за антропометричними даними й стилем ведення бою були би подібними до Моренно. Але це питання не до мене – підбором займається моя промоутерська компанія Universum Box Promotion». Одразу після поєдинку Universum подала апеляцію. Промоутер українця Клаус-Петер Коль вимагає анулювати результат бою та восени провести матч-реванш.

 

 

Не найкращий бій провів ще один наш чемпіон – Сергій Дзінзірук. Броварчанин у Дрездені вчетверте відстояв свій титул WBO (Всесвітньої боксерської організації) в першій середній вазі (до 69,9 кг). Цей захист став найважчим у професійній кар’єрі українця. Чеха Лукаша Конєчни українець здолав за очками у важкому 12-раундовому протистоянні, боротьба в якому йшла, як кажуть, на ножах.

 

Судячи з усього, майже річна перерва у виступах на ринзі негативно позначилася на стані нашого спортсмена. Під час бою було помітно, що Сергій класом значно перевершує чеха, ось тільки на картині поєдинку це не надто позначалося. Та неофіційне правило професійного боксу – претендент для перемоги над чемпіоном повинен виглядати явно сильнішим за володаря титулу – спрацювало й цього разу. Сумнівна звитяга Сергія дала змогу промоутерській компанії Конєчни подати апеляцію щодо суддівського рішення.

 

«Я думаю, що шанси переглянути результати нашого поєдинку дорівнюють нулю, – заявив Сергій. – А ось добитися матчу-реваншу представники Конєчни справді спроможні. Та й я не проти цього. Хочу виграти так, щоб ні в кого не виникло жодних сумнівів у закономірності результату. Швидше за все, наш матч-реванш відбудеться в другій половині жовтня. Можливо, навіть на батьківщині Лукаша – в Празі».

 

Володимир Кличко за свій попере- дній двобій проти Султана Ібрагімова отримав таку порцію критики, що 12 липня в нього вибору не було – він не лише мав перемагати Тоні Томпсона, та ще й робити це переконливо. Завдання нашому чемпіонові вдалося виконати частково: американця, хоча й нешвидко, він здолав нокаутом, але й Тоні на прізвисько Тигр чесно відпрацював свій гонорар у €500 тис. Українець за поєдинок отримав у 16 разів більше. Ця сума компенсувала Кличкові-молодшому й 11 раундів видовищної боротьби, й розсічення на обличчі, й кілька помітних синців. Восени Володимир має провести бій із офіційним претендентом на титул чемпіона світу за версією IBF (Міжнародної боксерської федерації) – росіянином Алєксандром Повєткіним. А далі лишається тільки один крок до спортивної мети нашого співвітчизника – стати абсолютним чемпіоном світу (боксер повинен володіти чемпіонськими поясами трьох головних версій професійного боксу).

 

Втім, можливо, зовсім скоро здійсниться ще одна мрія братів – об’єднати в родині всі чемпіонські профі-пояси. Принаймні, Віталій Кличко, за повідомленням німецької преси, вже підписав попередній контракт на бій із Семюелом Пітером – нігерієць нині володіє титулом за найпрестижнішою версією WBC (Всесвітньої боксерської ради). Як почесний чемпіон цієї організації, Віталій вирішив скористатися своїм правом і при поверненні на ринг провести бій одразу за звання чемпіона світу. За словами старшого Кличка, цей поєдинок буде останнім у його кар’єрі.

[745]