До того ж медійник висловив надію, що генпрокурор Юрій Луценко виконає свою обіцянку й ловитиме по-справжньому велику рибу.
Того-таки дня інформація підтвердилася. Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький заявив, що провадження порушено за ознаками злочину: привласнення державного майна в особливо великих розмірах та організація злочинного угруповання.
«Я підготував і направив о 09:45 ранку в приймальню генпрокурора подання на притягнення організатора схеми пана Онищенка, схему він активно просував у часи Януковича й після Революції гідності», — зазначив Холодницький.
Також 15 червня у справі Онищенка було заарештовано 10 осіб, які брали участь у створених ним корупційних схемах. Їх утримуватимуть під вартою як мінімум два місяці.
Утім, після переконливого старту вся історія, як це часто буває в Україні, стала потроху буксувати. Уже 16 червня з’ясувалося, що олігарх за кордоном, у Ніцці. Наступного дня Онищенко прилетів до Києва й почав демонструвати цілковиту впевненість у безкарності. 21 червня сам спокійнісінько прийшов до НАБУ, щоб з’ясувати свій статус.
Читайте також: Луценко заявив про наявність низки проваджень щодо народних депутатів
«Зі сторони НАБУ сказано багато слів звинувачення на мою адресу. Але зі мною до цього моменту ніхто не зв’язувався, ніхто мені нічого не передавав», — сказав він у коментарі журналістам.
Окрім того, Онищенко поскаржився, що влада використовує методи 1937 року. Однак з огляду на раніше опубліковані в мережі матеріали журналістських розслідувань слід визнати, що депутат лукавить. У цьому випадку є банальна кримінальна відповідальність, а сáме розкрадання державних мільярдів.
Утім, сьогодні в Україні мало хто вірить, що Онищенка реально притягнуть до відповідальності за очевидні злочини. Надто вже часто показові арешти й викриття закінчуються нічим. Після Революції гідності таких прикладів задосить. Згадаймо бодай ефектне взяття регіонала Олександра Єфремова та ганебний злив його справи потім. Або схожу на справу Онищенка історію з позбавленням недоторканності нардепа від Опозиційного блоку Сергія Клюєва, який того самого дня магічним чином зник з України й опинився в Російській Федерації. Один з останніх прикладів прокурорської ганьби — зняття з розшуку одіозного бізнесмена Юрія Іванющенка, якого ЗМІ називають «смотрящім» та «кримінальним авторитетом».
У випадку Онищенка ймовірність, що справу доведуть до позбавлення депутатського імунітету й арешту, ще менша. На відміну від того ж таки Клюєва, котрому дозволили втекти, чи Єфремова, який просто скрутив дулю правосуддю, цей підозрюваний становить певну користь для нинішньої влади і зберігає значний вплив на політичні процеси. Він член депутатської групи «Воля народу», яка фактично давно вже стала неофіційною частиною парламентської коаліції. Без голосів із цієї групи президент і його команда просто не зможуть просувати в парламенті необхідні їм законодавчі ініціативи. Тож поки що наїзд на олігарха більше нагадує шантаж і спроби домогтися від нього та його групи повного підпорядкування главі держави. Мовляв, не голосуватимете як нам треба — підете у в’язницю, кожного є за що брати.
Фракції Блоку Петра Порошенка та «Народного фронту» в парламенті сьогодні мають на двох тільки 223 депутатів. А оскільки зовсім не всі нардепи відвідують засідання парламенту, та й присутні не завжди голосують за рознарядкою згори, для ухвалення кожного важливого рішення коаліції доводиться залучати членів інших фракцій та об’єднань. Зазвичай домовитися вдається з представниками «Волі народу» та «Відродження».
З огляду на постійні «договорняки» влади з депутатською групою Онищенка цілком імовірним сценарієм розвитку подій буде провал голосування щодо позбавлення олігарха недоторканності. Такий хід дасть змогу Генпрокуратурі умити руки й зняти із себе відповідальність за розвал справи. Мовляв, ми зробили все, що могли, але парламент завадив діяти далі.
Читайте також: Луценко скерував до Ради подання про арешт нардепа Онищенка
Про те, як Верховна Рада вміє провалити вирішальні волевиявлення, коли це необхідно, красномовно свідчить безліч прикладів. Чого варте бодай епохальне голосування за відставку уряду Яценюка, коли депутати, що обіцяли звільнити уряд, у вирішальний момент раптом просто зникли із зали…
Вочевидь, питання зняття депутатського імунітету з Олександра Онищенка розглядатимуть за схожим сценарієм. А відтак висунути претензії формально буде нікому.
Поки що Юрій Луценко на посаді генпрокурора працює в традиційному для себе стилі, віддаючи перевагу більше зовнішнім ефектам, ніж реальним діям. Як і в середині 2000-х на посаді глави МВС, він займається відвертим тролінгом опонентів. Останній такий інцидент — візит 21 червня працівників Генпрокуратури до резиденції Олега Ляшка. Слідчі, що їхали обшукувати маєток Клюєва, нібито «помилилися» дверима й потрапили до особняка головного радикала — його сусіда. А коли той обурився несподіваним вторгненням, прес-секретар Луценка Лариса Сарган тут-таки попросила вибачення у відверто знущальній манері. «Слідчі Генпрокуратури вражені помилкою з маєтком Ляшка. Просто ніхто не чекав, що такий радикальний опозиціонер є найближчим сусідом найодіозніших представників режиму Януковича. Тепер, ідучи на обшук до інших регіоналів, слідчі ГПУ будуть пильними… Вибачаємось перед Олегом Ляшком за те, що слідчі переплутали його з сусідами-регіоналами. За одним високим парканом важко розгледіти, де чий димохід», — написала Сарган у Facebook.
Читайте також: Луценко назвав три міста, в яких має намір особисто контролювати прокуратуру
Що ж стосується обшуку в будинку Клюєва, який нарешті відбувся через два роки після втечі господаря в Росію, то й тут Луценкові дії не справили на публіку особливого враження. Недавній соратник Юрія Віталійовича по фракції Сергій Лещенко порівняв обшук у Клюєва зі знаменитим БТР біля воріт резиденції Ріната Ахметова в Донецьку. І тут із нардепом важко не погодитися.
Наразі боротьба з корупцією у виконанні президента і його людей нагадує циркову виставу. Жоден одіозний «смотрящій» або «схемовик» досі не опинився за ґратами. І що це таки станеться за нинішнього президента, вже мало хто вірить. Колишній «міністр-троль» Юрій Луценко перетворився на «генпрокурора-троля». Але тролінг точно не найкраща зброя для деолігархізації та подолання хабарництва.