Поки Янукович через незалежні від нього суди боровся зі скасуванням звання Героя України Степану Бандері та Роману Шухевичу, поки садив Юлію Тимошенко, то якось випустив з уваги, що існує такий собі День свободи. І коли йому в листопаді помічники піднесли поздоровлення українців із цим святом, то він, мабуть, так ошаленів, що волів би тих помічників у асфальт закатати. Але нікуди не дінешся – це офіційне свято. І хіба хочеш? Мусиш! Можна собі уявити з яким настроєм він підписував те привітання. Либонь, йому легше було б освідчитися в коханні Юлії Тимошенко.
Ще б пак! Адже саме помаранчева революція, яка почалася 22 листопада 2004 року, не дозволила Януковичу через фальсифікацію виборів сісти в президентське крісло. Вона його так налякала, що він після перемоги Віктора Ющенка дременув за кордон і довго там відсиджувався, аж поки не переконався, що ніхто не стане з ним зводити порахунки.
І ось тепер дійшли руки до цього свята. «З метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, – було сказано в указі Віктора Ющенка від 19 листопада 2005 року, – виховання у громадян почуття національної гідності, враховуючи історичне значення революційних подій осені 2004 року, які засвідчили волелюбність Українського народу, його прагнення до свободи і демократичних цінностей». Які ще ідеали свободи і демократії? Головний ідеал тепер – вєк волі нє відать.
Вельми символічно, що ліквідація Дня свободи співпала з перевезенням засудженої до семи років ув’язнення Юлії Тимошенко до Качанівської колонії на Харківщині. Навіть колишня член фракції Партії регіонів у парламенті уповноважений з прав людини Ніна Карпачова заявляла про складний стан здоров`я колишньої прем’єр-міністра, але це не вплинуло на правосуддя від Януковича. До неї в камеру припхався найнезалежніший Шевченківський суд і вирішив залишити її під вартою у зв’язку з новою кримінальною справою від СБУ. Вона лежачи пережила судову маячню. А тепер ось по наших розбитих дорогах її повезли до місяця ув’язнення. Оточення Тимошенко стверджує, що її везли в інвалідному візку, бо вона самостійно не може пересуватися. А влада розповідає, що з нею разом повезли дванадцять валіз.
Дуже показове закінчення року. Тріумф ідіотизму. Віктор Янукович зі своїми соратниками провалили всі можливі політичні напрямки – з Європейським Союзом не підписано і навіть не парафовано угоду про асоціацію. Ціни на російський газ не знижено,і зараз стоїть питання про те, що Україні доведеться віддати стратегічно важливу газотранспортну систему у власність «Газпрому». У внутрішній політиці покращання життя відбулося хіба що в Межигір`ї.А всі інші прошарки суспільства або виходять з протестами, або декларують своє неволення. Одним словом, країна опускається все нижче. Зате Юлія Тимошенко сидить. День свободи ліквідовано. І Віктор Янукович почуває себе переможцем, який, за його власними словами, забезпечив стабільність. Блажен хто вірує.
Можна також припустити, що, спостерігаючи за подіями в Росії, Янукович хоче вірити, що його омине чаша сія. Наступного року парламентські вибори відбудуться і в нас. Не сумніваюся, що з російських подій Янукович і його команда зроблять прямо протилежні здоровому глуздові висновки. Вони не стануть забезпечувати чесні вибори. Скоріше за все, навпаки – будуть вдаватися до фальсифікацій і ганятимуть усіх невдоволених з допомогою бійців «Беркуту» та невідомих людей в цивільному.
Тож можна очікувати, що суспільство знову повстане проти фальсифікацій і вийде на вулиці. Ні Тимошенко за гратами, ні скасування Дня свободи цьому не завадять. Віктор Янукович і його команда приречені. Певна річ, це вам не помаранчеві, які, програвши на виборах, спокійно віддавали владу своїм опонентам. Сьогоднішні чіплятимуться за корито з усіх сил. Але чи буде процес носити мирний , як в Росії, характер, чи, може, піде за казахським сценарієм – важко сказати.
Отож, з Новим роком вас,співгромадяни. Хочеться вірити, що в ньому відбудуться таки зміни. Зміни на краще.