Нещодавно дізнався, що один із моїх улюблених письменників Микола Носов народився в Києві. І це вкотре змусило мене звернутися до його творчості. Перечитав «Незнайко на Місяці» і знову переконався, носієм якого незвичайного таланту був Микола Миколайович.
Нагадаю, своїх земних героїв письменник відправляє на Місяць. Місяць – це антисвіт для Незнайка та інших жителів Квіткового міста (своєю назвою це місце, певно, зобов’язане вулиці Квіткової, яка й досі є в Ірпені під Києвом, де виріс письменник), звідки прибули наші герої. Важливо знати, що це капіталістичний антисвіт з його жорстокими законами, де навіть інопланетян намагаються зробити предметом наживи. Доступною для дітей і водночас дуже сатиричною мовою Носов розповідає про «їхні» порядки.
Інколи під час читання книжки складається враження, що деякі картини письменник списував із сучасної України. Місяцем правлять олігархи Жадінг і Скуперфільд, проти яких виникають масові заворушення серед місцевого населення. Але якщо громадяни України сперечаються на майданах на тему, хто з олігархів кращий, то мешканці Місяця мудріші. Вони б’ються, коли починають сперечатися, хто ж гірший – Жадінг чи Скуперфільд.
Микола Носов прожив досить безбідне життя, зігріте владою. У 1969 року за «Незнайко на Місяці» він отримав Державну премію імені Надії Крупської. Проте називати Миколу Миколайовича канонічним радянським письменником було б неправильно, адже в цій само книжці він сатирично висміює і комунізм.
Наприклад, разом із групою бомжів Незнайко потрапляє на так званий Дурнуватий острів – місце, де панує безтурботність. Кожного дня жителі острова піддаються дитячій хтивості: вони вдосталь їдять, в той час, коли на Місяці панує глибока продовольча криза), купаються, дивляться у кінотеатрі бойовики, гойдаються на гойдалках, кружляють на каруселях тощо. Усе це робить їх тупими, перетворюючи на баранів. Дякувати Богові, Незнайкові вдається уникнути цієї долі: його вчасно рятує Знайко зі своїми друзями. Ми ж бачимо, що Носов однаково висміяв як лад, що панує на Місяці, так і порядки на Дурнуватому острові, і тим самим чітко визначив себе як прибічника третього шляху.
Земляни ж привозять на Місяць насіння гігантських рослин, які мають вирішити продовольче питання та зробити усіх ситими. Основний месидж автора: їжте не одне одного, а рослини, і вам щаститиме.