Алла Лазарева власна кореспондентка «Тижня» у Парижі

Третій пішов

Світ
14 Квітня 2021, 11:20

Новий, третій за рахунком карантин на території континентальної Франції Емманюель Макрон проголосив у останній день березня. Уже з квітня французи бодай місяць не мають права віддалятися від свого дому більш ніж на 10 км. Комендантську годину збережено від 19 вечора до 6 ранку, закрито понад 60 тис. «несуттєвих» комерційних закладів, а школа, крім вищої, переходить на дистанційне навчання, до того ж весняні канікули починаються на тиждень раніше… Театри, музеї, спортивні клуби, а також кафе й ресторани будуть зачиненими щонайменше до середини травня. Водночас за цей час кількість місць у реанімаціях французьких лікарень має збільшитися від нинішніх 7 тис. до 10 тис.
Останньої миті уряд відмовився відновлювати системи атестацій, що діяли торік, хоча напередодні президентського виступу джерела, наближені до Єлисейського палацу, обіцяли фактичне відновлення умов першого карантину. «Запроваджувати непопулярні й жорсткі обмеження рівно за рік до президентських виборів було б необачно, — ділиться думками з Тижнем соціолог Ерік Гарсіа. — Французи й так ледве витримують вимушену несвободу, опозиція майстерно підігріває протестні настрої, а Макрон хоче залишитися президентом на другий термін. Попри тиск із боку медичного корпусу, що б’є на сполох, президент визначився на користь гнучкішого формату».

 

Читайте також: Коронавірусна корупція в ФРН: заробити на пандемії

Компроміс, якого прагнув Макрон, виявився хитким — і на суспільному, і на політичному рівнях. Першими збунтувалися депутати й сенатори. Вони звинуватили Макрона в «неповазі до парламенту», «імітації демократії» та «монархічній зверхності» й масово бойкотували голосування на підтримку президентських нововведень. Якщо в нижній палаті в сесійній залі таки зібралися 377 депутатів із 577, то в Сенаті з 348 народних обранців прийшли на голосування тільки 45. Та й то двоє з них проголосували проти, а четверо утрималися. «Французам навіюють шкідливу ілюзію, ніби одна людина здатна все врятувати й усе розв’язати, — заявив пресі сенатор-республіканець Бруно Ретайо. — Коли президент вирішує, а ми лише ратифікуємо, без жодної можливості внести зміни, — це не демократія».

Нехай обговорення було суто консультативним, проте воно наочно ілюструє рівень підтримки з боку політичного класу, на який може сподіватися Макрон. Майже всі крайні ліві, більшість центристів, екологів, соціалістів і республіканців парламентську процедуру проігнорували. З президентом залишилися частина однопартійців та по кілька депутатів із різних партій. Решта скористалася дебатами, щоб повправлятися в дошкульності. «Ви пообіцяли вакцини вранці, в обід і ввечері, — проголосив із трибуни республіканець Дамьєн Абад. — Натомість ми маємо карантин навесні, восени та взимку». Парламентські вибори також не за горами, як і президентські, тому нардепи передовсім орієнтуються на настрої свого електорату.

А в народу настрої переважно тривожні. До цього спонукає насамперед загальна статистика. У Франції від початку епідемії померло майже 100 тис. осіб. Кількість підтверджених захворювань наблизилася до 5 млн. У другій половині березня щодня реєстрували понад 50 тис. нових випадків на день. У реанімаціях із важкими формами коронавірусної хвороби перебували понад 5200 осіб, 75% із них потребували ШВЛ. Лікарі звернулися до урядовців із відкритим листом, у якому попередили: ще трохи — і доведеться обирати, кого рятувати, а кого ні. Медики наполягали на необхідності запровадити жорсткі обмеження бодай на шість-вісім тижнів.

Станом на сьогодні у Франції перше щеплення зробили майже 9,3 млн осіб, обидва — понад 3 млн, вакцин закуплено 13 млн доз

Ситуація ускладнилася тим, що щеплення у Франції поки що не дало сподіваного ефекту. Інформаційну кампанію щодо вакцинації базували довкола шведсько-британського препарату AstraZeneca, якого закупили найбільше. Але люди, попри запрошення терапевтів та аптек, не поспішають його колоти. Країну вразили дві загадкові смерті: у березні померли від тромбозу молода жінка, 38-річна мешканка Тулузи, та 26-річний студент-медик. Обоє вакцинувалися AstraZeneca. Обидві родини померлих позиваються до влади, наголошуючи, що мають намір не покарати лабораторію, а лише встановити істину.

Урядовці в розпачі: щодня тисячі доз AstraZeneca залишаються невикористаними, натомість на вакцинацію Pfizer та Moderna стоять черги. Міністри охорони здоров’я та внутрішніх справ переконують, де тільки можуть, що згідно з Європейським медичним агентством (ЕМА) ризик тромбозів після AstraZeneca — мінімальний, але їх не всі слухають. Станом на сьогодні у Франції перше щеплення зробили майже 9,3 млн осіб, обидва — понад 3 млн, вакцин закуплено 13 млн доз. Поки що масово вакцинують найстарших: тих, кому від 65 та більше. Щеплення поза чергою пропонують лікарям, учителям і правоохоронцям, а також терапевти можуть запрошувати пацієнтів на свій вибір. Аптеки складають власні списки кандидатів на вакцинацію. До них записують усіх, але коли під вечір залишаються невикористані дози, на щеплення запрошують спочатку старших, а потім — молодших. Якщо все відбуватиметься, як заплановано, то від 16 квітня розпочнеться масова вакцинація 60+, а від 15 травня — 50+.

 

Читайте також: Вакцинація: приборкати пожежу

«Колективний імунітет у принципі не зможе сформуватися, доки 60% мешканців не буде вакциновано, — пояснив Тижню терапевт Лоран Фінель. — Але й тут немає залізних гарантій, що людину не вразить новий штам вірусу. Щоб домогтися, скажімо, відносного колективного імунітету, залишилося вакцинувати 46,19% мешканців країни. Це дуже багато! За оптимістичними підрахунками, у нинішньому ритмі 60% населення отримає щеплення не раніше, ніж у березні наступного року. Тому вважаю новий карантин виправданим, особливо через поширення британського штаму».

На відміну від України, де карантин не супроводжується розподілом соціальних виплат, Франція витрачає великі кошти на підтримку тих, хто з різних причин не може працювати дистанційно. Для цього запроваджено механізм часткового безробіття. Левову частку платні бере на себе держава (70—80%), решту мусить виплачувати роботодавець. Тільки в квітні французький уряд витратить на таку допомогу €11 млрд. Загалом у 2020-му санітарна криза коштувала державному бюджету €158 млрд. Добру чверть цих коштів витрачено на підтримку культурної галузі, що вимушено простоює від другого карантину.

Театри, музеї, художні галереї, концертні зали, спортивні клуби не бачать відвідувачів від листопада. Їхня робота потрапила під прикру категорію «несуттєвих» закладів. «Є наукові дослідження, які доводять, що в театрах вірус не поширюється швидше, ніж, наприклад, у великих супермаркетах, — зазначила в розмові з Тижнем директорка Драматичного національного театру комуни Обервільє Марі-Жозе Маліс. — Відколи запровадили санітарні обмеження — дистанція, маски тощо, — думаю, ми могли б відповідно контролювати глядацький зал. Очевидно, обмеження залишилися, бо для того, щоб потрапити до культурного закладу, часто потрібно користуватися громадським транспортом. А це створює рух, який прагнуть мінімізувати. Тим паче, культурні установи визнано «несуттєвими». Я не відчуваю гніву, я звикла. Більшість людей знають, що категорії «важливого / неважливого» вжито некоректно й інколи викривлено, бо певні лобі домагаються відкрити деякі «несуттєві» установи… Натомість непокоїть те, що молодь позбавлена можливості відвідувати культурні заклади й бути залученою до колективних культурних практик».

 

Читайте також: Die Welt: Чи може ЄС розпастися через COVID-19?

Марі-Жозе Маліс наголосила, що Франція, на відміну від багатьох навіть заможних держав, традиційно добре дбає про своїх артистів: «Усі субсидії збережено, актори отримують допомогу відповідно до годин, які вони відпрацювали торік, до початку епідемії. Це дає змогу триматися на плаву. Ми маємо доступ до свого театру, і той факт, що, на жаль, немає публіки, дав можливість пропрацювати речі, до яких раніше не доходили руки. Це виявилося цікаво. Коли машина зупиняється, у цьому завжди є й позитивний аспект. Незалежним митцям, звісно, важче. Для них припинився не лише контакт із публікою, а й можливість здійснювати переговори про спектаклі та виставки. Спинилось усе: й уява, і практика. Художня творчість часто діалектична: ми відповідаємо на виклики й меседжі, сформульовані іншими митцями. Є вимір такого узагальненого діалогу. Коли він припиняється, настає безпорадність. Немає публіки, немає колег, світ ідей, які тобі близькі, поставлено на паузу… Попри матеріальну захищеність, я також починаю тривожитися через утрату орієнтації. Передчуття революції підказує, що ми на порозі великих змін, але яких — іще не зрозуміло. Не бачу чітко, який саме театр нині треба робити».

За рік епідемії французи ніби й призвичаїлися і до тривоги, і до небезпеки. Менше масок у парках і на вулицях, більше контролю. Часопис Ouest France нещодавно оприлюднив розслідування про підпільні ресторани з меню від €160 до €490, у яких, як вважають відвідувачі, «немає вірусу». За такі порушення у Франції карають роком тюрми та штрафом до €15 тис. за створення загрози для життя інших людей. Але відчайдухів це не зупиняє. Від початку другого карантину, себто впродовж пів року, держава виписала штрафів на понад €5,5 млн. Уже зрозуміло, що й квітень буде «урожайним»: французам далеко не лише до колективного імунітету, а й до колективної відповідальності за себе та інших.