Звісно, що Transparency International Україна, як громадська організація, що опікується питаннями протидії корупції, не може обійти стороною цю тему – ми підтримуємо ідею журналіста Сергія Лещенка створити у резиденції в Межигір’ї музей корупції. Причин тому декілька.
Ще влітку минулого року ми оприлюднили дослідження «Барометру Світової Корупції» (Global Corruption Barometer) згідно з яким 36% українців були готові до вуличних протестів через корупцію. Через півроку саме корупція, несправедливість та безнадія, які вона принесла в життя практично кожного українця, стали однією із головних причин повстання та зміни влади. Категоричне «НІ!» корупції є одним із символів масових протестів та вимог людей вже до нової влади.
Сьогодні слова «резиденція у Межигір’ї» так само стали синонімом слова «корупція». Більш того, Межигір’я стало символом української корупції та її найбільш яскравою візуалізацією. Перефразовуючи класика: «Ми говоримо «Межигір’я», а маємо на увазі «корупція». Тому кращого, більш емоційно промовистого місця для музею корупції в Україні не знайти. При цьому, не можна не відзначити, що філіали музею можна відкривати ледь не в кожному населеному пункті нашої країни.
Межигір’я також є наочним прикладом різних корупційних злочинів та схем: тут є і політична корупція, і розкрадання державного майна, і хабарництво, і незаконне збагачення, і відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, і «відкати» за тендери, і незаконні подарунки і ще багато чого іншого, чого ми ще поки не знаємо. Тому в музеї можна було б ілюструвати за допомогою «експонатів» різноманітні моделі корупційної поведінки.
Музей корупції у Межигір’ї може бути також наочною демонстрацією політикам і чиновникам, що рано чи пізно все таємне стає явним, а від людського гніву не врятуватись. А отже можливо когось таки зупинить думка про те, що він може бути «героєм» однієї із експозицій в музеї.
Експозицій в музеї буде багато – на жаль новітня історія України дає для цього підстави. Має бути «зала ганьби», з описом найбільш огидних корупційних злочинів та портретами тих, хто їх вчинив. Там обов’язково повинні бути окрім центральної експозиції про тимчасового господаря Межигір’я і експонати щодо проведення «ЄВРО – 2012», щодо «вишок Бойка», документальний опис шлях до успіху і назад Сергія Курченка і ще багато-багато інших сумних історій. Має бути також і «зала слави», присвячена тим, хто був причетним до успіхів у виявленні та розкритті корупційних злочинів. На щастя, в Україні є герої, достойні місця і в цій залі.
Завершуючи, хотілося б відзначити, що ми спробували знайти аналоги таких музеїв у світі. Подібні ідеї існували в США та Китаї, однак завершені у свій реалізації вони не були. Тому ми певною мірою будемо унікальними. Але і Янукович теж був унікальним…