Обурена, роздратована та непохитна Європа рішуче налаштована вберегти ядерну угоду з Тегераном і чинити опір міжнародним санкціям проти Ірану, які президент США Дональд Трамп знову хоче запровадити.
Минулого тижня лідери Франції, Німеччини та Великої Британії зустрілися в Софії й обговорили, як захистити європейські компанії, які й далі ведуть торгівлю з Іраном, від вторинних санкцій США. Учасники дискусії незвично різко критикували свавільний жест Трампа й не приховували обурення з приводу того, що Вашингтон принижує своїх союзників у НАТО. «Ми що будемо васалами, які підкоряються рішенням американців і чіпляються за поли їхніх штанів?» — пролунало риторичне запитання від французького міністра фінансів Брюно Ле Мера.
Рішення США вийти зі Спільного всеосяжного плану дій (таку назву має угода між шістьма країнами про обмеження програми ядерних досліджень в Ірані) Європі не лише видається немудрим, дестабілізуючим та контрпродуктивним. Для неї це підтвердження, що політика Трампа «Америка передусім» руйнує трансатлантичне партнерство, яке трималося понад 70 років. Тепер європейці не сумніваються: президентові Сполучених Штатів байдуже до думки друзів і партнерів.
Для європейців відмова Вашингтона від іранської угоди — це лише остання із серії суперечностей, що їх розлютили. Вони також були стривожені рішенням США перенести посольство в Ізраїлі з Тель-Авіва до Єрусалима. Трампа не раз попереджали, що це не сподобається палестинцям і загальмує й без того проблемні переговори про мир на Близькому Сході. Так і вийшло: рішення спричинило хвилю протестів і стрілянину в Секторі Гази, внаслідок якої загинуло багато людей.
Читайте також: Україна й американський інтерес. Стратегічний перетин
Водночас Європа готується до руйнівної торговельної війни зі США, якщо Адміністрація Трампа й справді запровадить наступного місяця нові тарифи на імпорт сталі й алюмінію з Європейського Союзу. ЄС уже склав відповідний перелік товарів, які потраплять під санкції, і заходів, що завдадуть удару по американській економіці. Проте Брюссель усвідомлює, що така торговельна війна відразу набере масштабів і зашкодить світовій торгівлі, а це загрожує економічною кризою.
Попри обурення та відчайдушне прагнення зберегти угоду з Іраном, чи є в Європи можливість захистити Іран від санкцій і водночас подбати, щоб європейські компанії, які ведуть бізнес в Ірані, не збанкрутували через припинення торговельних відносин зі США? Європейська комісія розглядає варіант задіяти закон 1996 року, покликаний обійти санкції Сполучених Штатів проти Куби. Той «блокувальний статут», який так і лишився на папері, забороняє компаніям ЄС виконувати санкції США й передбачає відшкодування для постраждалих компаній.
Читайте також: Світ про вихід США з іранської угоди: помилка історичної ваги
Однак якщо 1996-го Вашингтон відмовився від вторинних санкцій проти європейських компаній, побоюючись конфлікту в лавах НАТО, то цього разу Трамп, здається, не зважає на те, що розсердив союзників. Вочевидь, його зухвалість посилилася завдяки Джону Болтону. Новий радник Білого дому з питань національної безпеки не приховує, що налаштований на конфронтацію з Іраном і прагне скинути владу в цій країні. Він засуджує «ліберальні» погляди більшості європейських політиків.
Окрім того, Європейська комісія планує дозволити Європейському інвестиційному банку видавати позики на проекти ЄС в Ірані. Це спонукатиме уряди країн — членів ЄС (зокрема, Великої Британії, яка наразі ще є членом) поповнювати центральний банк Ірану, що допоможе тамтешній владі отримувати нафтові прибутки. Це також може означати, що Ірану платитимуть за експорт нафти в євро, а не в доларах. Так можна обійти заборону на використання американської валюти в торгівлі з Іраном.
Та проблема ЄС у тому, що провідні місцеві компанії рознервувалися від самої лише перспективи бути відрізаними від американського ринку. Серед них мало таких, що активно торгують з Іраном, зате майже всі користуються експортними ринками США. Деякі найбільші компанії Європи кинулися налагоджувати бізнес-зв’язки з Іраном, щойно було підписано ядерну угоду й скасовано більшість санкцій. На 2017 рік експорт в Іран становив $12,9 млрд. Сьогодні є побоювання, що багато важливих угод виявиться під загрозою, зокрема угода французької енергетичної компанії Total на розробку великого газового родовища в Ірані, угода норвезької компанії на $3 млрд щодо будівництва там сонячних установок та запропонований продаж Ірану сотні пасажирських літаків Airbus.
Чимало угод укладено на товари, виготовлені з американських запчастин, а на них також поширюються нові обмеження. Навіть Airbus не зможе продати літаки, якщо випущені в США запчастини будуть недоступними.
Але головне — усі корпорації бояться, що втратять американський ринок, якщо знехтують Трамповими санкціями. Наприклад, Німеччина експортує лише в штат Північна Кароліна не менше, ніж у весь Іран.
Європейці думають, що Іран у разі повернення санкцій справді відновить масштабну розробку ядерної зброї. Адже іранські прихильники жорсткого курсу, як-от члени Корпусу вартових Ісламської революції, давно хочуть поновити ядерні дослідження. Насамперед щоб позлити Вашингтон і водночас щоб послабити позиції поміркованих політичних сил у Тегерані, зокрема й президента Гасана Ругані. Лідери та міністри закордонних справ країн — членів ЄС, які відвідали США протягом кількох тижнів до оголошення про нові санкції, застерігали Трампа про небезпеки. Серед них і міністр закордонних справ Великої Британії Боріс Джонсон, а він зазвичай підтримує президента США.
Читайте також: Формат очікування: Курт Волкер про миротворців, Мінський процес і Javelin для України
Союзників схвилювало, що Трамп знехтував їхньою думкою. Так само було з Паризькою угодою про зміну клімату. Президент США не підписав її, попри поради європейських партнерів та провідних захисників довкілля. Відтоді ніхто не знає, як взаємодіяти з Трампом. Співпрацювати й лестити, як очільник Франції Емманюель Макрон, що налагоджує з ним показову дружбу? Випробувати обережний підхід, як Анґела Меркель, котра намагається не виказувати протесту проти Адміністрації у Вашингтоні? (Хоча нічого, крім презирства, вона цим не домоглася.) Спробувати не зважати на розбіжності й надалі підтримувати США в НАТО й у глобальній політиці, як донедавна прем’єрка Великої Британії Тереза Мей? (Та вона теж не може похвалитися плідними результатами такої політики.)
Є ще одна проблема з протидією Трампу в справі Ірану: європейці опиняться по один бік із Росією та Китаєм — ще двома найбільшими учасниками ядерної угоди. РФ, що активно налагоджує відносини з Тегераном, наразі конфліктує з більшістю членів ЄС через втручання росіян у вибори цих країн і політику Владіміра Путіна в Україні та Сирії. У Піднебесної відносини з Європою тепліші, але китайці теж не можуть бути стратегічними партнерами на рівні американців й охоче експлуатуватимуть суперечки європейців із Вашингтоном для власного економічного та політичного зиску.
Зрештою, коли європейці й мають шанси зберегти угоду, багато що залежить від Ірану. Якщо Тегеран зараз обурено розірве угоду й відновить масштабну програму з розробки ядерної зброї, європейці будуть безсилі й не матимуть змоги, попри сподівання, вплинути на войовничу поведінку іранців на Близькому Сході. Хай там як, ані Європа, ані Америка не забудуть цього конфлікту. Тепер очевидно, що почався складний період у трансатлантичних відносинах.