На тлі відходу США від боротьби з корупцією Велика Британія повинна взятися за цю занедбану справу
Ілюзії американських президентів щодо Росії — явище не нове. Рональд Рейган ледь не відмовився від ядерного арсеналу США. Джордж Буш-старший, захоплений тодішнім лідером Кремля Михайлом Горбачовим, намагався зупинити розпад радянської імперії. Білл Клінтон підтримував корумпованого загребущого Бориса Єльцина. Джордж Буш-молодший повівся на пропозицію Владіміра Путіна про допомогу в боротьбі з тероризмом. Барак Обама експериментував із вигадливим «перезавантаженням».
Але ніхто ніколи не сумнівався у відданості США боротьбі зі злочинністю у своїй країні й у світі. Слова «Міністерство юстиції США», «суд присяжних» і «Закон про боротьбу з корупцією за кордоном» (FCPA) означали неминучий кінець для всіх слизьких типів. Будь-яка тіньова транзакція в будь-якому куточку світу, бодай на один долар США, за участі американського громадянина чи американської компанії, щонайменше привертала увагу спраглих сенсацій прокурорів, ба навіть виливалася в кримінальне провадження, екстрадицію і тривалий термін ув’язнення.
Протидія «клептократії» (із грецької: «влада крадіїв») також була основою політики розвитку та безпеки на чолі із Заходом, а заморожування й конфіскація активів стали потужною зброєю в арсеналі демократичних країн. Лондонський фінансист Білл Браудер запровадив «санкції Магнітського» (названі на честь його адвоката Сєргєя, вбитого в Москві), щоб притягувати бандитів і шахраїв до відповідальності.
Тепер усе змінилося. Президент Трамп демонстративно відмовився від високих моральних принципів і безжалісно знищив засоби, які слугували для їхнього відстоювання. Боротьба з корупцією, за його словами, шкодить конкурентоспроможності й національній безпеці США. Минулого тижня він доручив Міністерству юстиції припинити дію FCPA («жахливого закону»). Підписуючи указ, проголосив: «Це означатиме набагато більше бізнесу для Америки». (Насправді, більшості американських компаній FCPA подобався: закон дозволяв протистояти здирництву).
Читайте також: Мораторій
Цей крок Трампа також зміцнює Китай і Росію замість робити їх слабшими. Генеральна прокурорка Пем Бонді розпустила оперативну групу Білого дому KleptoCapture, яка полювала на активи поплічників Кремля. Проблема загострюється через витівки Ілона Маска з американською зовнішньою допомогою, яка підтримувала глобальні мережі антикорупційних груп і незалежних ЗМІ для стеження за державними угодами, деклараціями про статки політиків й іншими показниками. І то не лише в «сонячних місцях для тіньових людей», а й у нібито респектабельних центрах відмивання грошей, як-от у Лондоні.
Ті, хто раніше користувався щедрістю американських платників податків, зараз намагаються заповнити багатомільйонні прогалини у своїх бюджетах. «У моєму реєстрі ризиків не було пункту “дефолт уряду США”», — каже директор міжнародної дослідницької організації, що займається незаконним фінансуванням. За словами Сюзен Гоулі з лондонської організації Spotlight on Corruption, «клептократи тепер маю волю».
Озираючись назад, можна сказати, що чимало країни надто довго робили надто мало. «Так само, як ми користувалися гарантіями безпеки США в НАТО, ми користувалися антиклептократичними гарантіями Міністерства юстиції США і всіма супутніми перевагами», — зазначає Том Кітінґ, співробітник Центру фінансів і безпеки Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень.
Тепер інші повинні заповнювати прогалини. Таким чином постає питання про недолугі намагання Великої Британії. Перебуваючи в опозиції, лейбористи палко закликали до боротьби з корупцією. Тепер, коли лейбористи при владі, на їхньому рахунку — викриття трьох відомих клептократів із «поплічниками» (спільниками); придушення російської мережі відмивання грошей (84 арешти); виділення підрозділу з питань боротьби з міжнародною корупцією Національного агентства боротьби зі злочинністю 36 млн. фунтів стерлінгів, а отже збільшення бюджету на 35% за п’ять років. Але це мізер у порівнянні з тими сумами, які США виділяли на боротьбу з глобальною злочинністю.
Загалом, британські фінансові правоохоронні органи — деморалізовані, дезорганізовані, погано укомплектовані й не мають достатніх повноважень. Їхні найкращі співробітники відволікаються на інші пріоритети, як-от боротьба з бандами, що займаються контрабандою людей.
Читайте також: Репліка
Багато хто побоюється, що урядовий підхід «зростання передусім» бере гору над прагненням очистити нашу фінансову й правову системи. Депутатка від лейбористів Меґ Гілльєр, яка очолює Скарбничий комітет, нарікає, що до фінансової дерегуляції ставляться як до «святого Грааля». Антикорупційну стратегію обіцяють ухвалити пізніше цього року, а також провести конференцію міжнародних фінансових центрів. Активісти з нетерпінням чекають новин на цих й інших фронтах.
Проблематично навіть ініціювати публічне обговорення цих питань. Заможні й впливові люди легко змушують критиків замовкнути за допомогою дорогих судових позовів, які називають стратегічними позовами для протидії громадській залученості (Slapps). Я маю відповідний досвід у справі 15-річної давнини, яка обійшлася моєму тодішньому роботодавцю в 500 тис. фунтів стерлінгів на судові й інші витрати. Регулятор діяльності адвокатів повинен стримувати зловживання (наприклад, спроби доведення журналістів до банкрутства), але не робить цього. Вибори минулого літа зірвали прийняття законопроєкту для боротьби зі Slapps. Парламент не знайшов часу для повторної спроби.
Основна проблема полягає в тому, що у Великої Британії історично склалася постімперська роль консьєржа для найбагатших і найпідступніших людей світу: ми отримуємо свою частку, у той час як вони перетворюють багатство на владу, і навпаки. Про це йдеться у книжці «Потурання клептократії» (Indulging Kleptocracy) Джона Гезершоу, Тени Прелек і Тома Мейна. Так само, як середньовічна церква продавала грішникам індульгенції, стверджують автори, Британія вигідно відмиває гроші, замітає сліди і відбілює репутацію. Залучені банки, адвокати, лобісти, приватні розвідувальні агентства і піар-компанії не лише пропонують «відпущення гріхів за певну ціну», а й активно підтримують систему, знаходячи і розширюючи лазівки та блокуючи реформи.
Вражає, що, як пояснюється у книжці, лицеміри в дорогих костюмах здебільшого вірять, з огляду на свідоме невігластво або софістику, що не роблять нічого поганого. Імовірно, теж здригаються від діянь Трампа, але не розуміють, що вони на його боці.