Land Cruiser, як відомо, у перекладі означає «сухопутний крейсер». Різницю між крейсером, броненосцем і лінкором я, сухопутний пацюк, відчуваю погано, але зрозуміло, що це щось важке, надійне й водночас брутальне. Це видно неозброєним оком: останній рестайлінг зробив знайому за міським потоком решітку радіатора ще маскуліннішою, передній бампер висунувся, немов нижня щелепа римського аристократа, а світлодіодні фари дивляться вперед спокійно й упевнено, немов Такесі Кітано в ролі боса якудзи. Габарити не зазнали змін: майже 5 м завдовжки, 2 м завширшки й 2 м заввишки без якихось міліметрів, і тут великий розмір — не перешкода, а перевага: спробуй підрізати дредноут!
Слово «преміальність» немовби написано великими літерами на кожній деталі цього організму вартістю 2,5 млн грн. За них ви отримаєте бензинову V-подібну вісімку об’ємом 4,6 л й потужністю 309 коників, що в перекладі на нормальну мову означає можливість ганяти трасою на 205 км/год (не пробував, але вірю), набирати 100 км/год за 8,9 с (перевірив) і шукати очима заправку, як хворий на простатит дідуган туалет (жартую). Ні, насправді витрати пального як для такого монстра цілком у межах розумного: від майже 10 л на трасі до 18,4 л у міському циклі на 100 км шестиступінчастого автомата достатньо, щоби не втручатися в його роботу ручками. Але швидкісні характеристики, зрозуміло, не найбільша принада крейсера, він заточений на інше. На що саме?
Читайте також: Нове обличчя RAV4
Авжеж, це позашляховик. Справжній. Не декоративний. На відміну від усіх «паркетників» із несучим кузовом Land Cruiser від самого початку був створений як справжній всюдихід. Звідси рама, рама! І постійний повний привід із системою роздачі 60×40! І сила-силенна автоматичних режимів долання несприятливих дорожніх умов — від щебеню й піску до багнюки, досить покрутити селектор поруч із важелем передач. Звісно, не кожен власник всюдихода щотижня вирушає полювати на качок, де треба долати пагорби 45°, форсувати річки й продиратися крізь болото, але мало не кожен мешканець передмістя мусить якось діставатися на роботу по свіжому снігу, який чомусь щоразу перетворюється на стихійне лихо. І, нарешті, власник крейсера знає, що на непередбаченому маршруті він може не боятися жодних перешкод. Це гріє. Ти не мусиш регулярно купувати коханій жінці діамантове кольє, інколи краще обійтися букетом тюльпанів, але приємно усвідомлювати, що в разі потреби можеш собі це дозволити, адже ти середній клас!
Усередині Land Cruiser не розчаровує. Шкіра, полірований алюміній, вставки з дерева — усе в межах доброго смаку, але без надмірностей. Є налаштування крісла та керма, чотиризонний клімат-контроль, підігрів передніх та задніх сидінь, що для авто такого класу вже обов’язковий набір. Із неочевидних переваг: тут дуже багато місця. Імовірність того, що ти не знайдеш місця колінам, практично виключена. У багажнику спокійно можна перевозити холодильник, а якщо скласти задні крісла, то й вінтажний сервант (на хвилиночку, 1431 л). І той факт, що власник преміального механізму не мусить сам займатися такелажними роботами, теж мало на що впливає, головне, повторюю, знати, що ти можеш.
Машина заряджена такою кількістю додаткових функцій, опцій, «бантиків» і «вишеньок на торті», що для вивчення всіх цих кнопочок і вкладок у меню на величезному дисплеї праворуч від табло кортить записатися на спецкурс у Токійському технологічному університеті. Не брехатиму, за кілька днів тест-драйву я не розібрався й у половині. З того, що засвоїв:
а) камери кругового огляду вельми інформативні як удень, так і вночі;
б) система запобігання лобовому зіткненню, парктронік, система контролю сліпих зон, датчики небезпечного наближення до бокових перешкод;
в) повна синхронізація зі смартфоном включно з його бездротовою зарядкою, хоча, як це відбувається, я так і не второпав;
г) cистема розпізнавання дорожніх знаків неабияк стає в пригоді, бо навчена виводити їх на дисплей щитка приладів: знак обмеження швидкості чи його скасування, знак заборони обгону або ж узагалі знак скасування всіх обмежень.
Читайте також: Toyota Corolla. Абсолютний чемпіон світу з популярності
Як на мене, принциповий кайф від керування цим 2,6-тонним апаратом — це відчуття абсолютної захищеності й передбачуваності. Різкі маневри компенсуються стабілізатором поперечної стійкості, гальма самі розподіляють зусилля по колесах, а будь-які (практично будь-які) западини на дорозі ковтаються підвіскою, і це той бонус, який неможливо ігнорувати. Спершу я за звичкою уникав слідів «ямкового ремонту», який сприймаю як евфемізм розрухи, потім припинив конвульсивно крутити кермо, ну й, нарешті, почав навмисно шукати горбочки й дірки, насолоджуючись… що не відчуваю сигналів зворотного зв’язку в нижньому відділі хребта. Зрозуміло, що гігантські колеса тут допомагають, але значно більше важить збалансованість цілого механізму. Ну нема до чого причепитися.
Єдине, до чого доводиться звикати, — це знову-таки розмір. Те, що на дорозі трактується як спосіб підкреслити свою значущість, на тісному паркінгу перетворюється на скутість і закомплексованість. Мені не допомогли ні досконалі камери з віртуальною розміткою, ні істеричне волання парктроніка: дірка, яка здавалася ще вчора цілком достатньою для притулку, щоразу виявлялася замалою, доводилося шукати просторіший майданчик. Нічого не вдієш, середнього класу багато не буває!
Читайте також: Сімейний авантюрист. Toyota Venza та українські реалії
…І от ви підходите до свого авіаносця, не виймаючи ключа з кишені, бо він уже законектився з бортовим комп’ютером, просто відчиняєте дверцята, елегантно ступаєте на високу сходинку поріжка, умощуєте п’яту точку в обіймах сидіння й правого підлокітника, за яким, забув, ховається холодильник, натискаєте кнопку запалення, не забувши натиснути педаль гальма і… згадуєте, що завтра доведеться знову звикати до скромності, непомітності й посередності рядового учасника дорожнього руху. Ну що ж, це теж випробування. Скільки, кажете, місячна виплата за кредитом?