Моя дружина стверджує, що в кожної автівки є стать, буквально в кожної. Розмір, потужність, клас не мають значення – тільки характер. Скажімо, Mustang – хлопець, а Ferrari – безумовно, дівчина. Шикарна, дорога, недосяжна, з класною фігурою (типу Періс Гілтон), але дівчина. Чому – не питайте, але в цьому сенсі нова Toyota Corolla, поза сумнівом, належить до чоловіків. Причому дорослих.
Загалом седани малого середнього класу не створені для того, щоби дивувати. Це так, робоча конячка для представників… правильно, середнього класу! У будні воно смиренно долає затори, везучи на роботу батька сімейства, у вихідні транспортує на дачу дружину, двох дітей і тещу. Від нього вимагається що? Надійність, передбачуваність, певний мінімум комфорту, з одного боку, а з іншого – адекватна ціна й скромність у побуті, себто не надмірна зажерливість. Будьмо відверті: легенда під назвою «Corolla» стартувала саме з цієї відмітки відносної споживацької невибагливості, й це було ще до народження значної кількості нинішніх водіїв. Від далекого 1966 року Toyota продала близько 40 млн «Королл», випередивши всіх «Жуків» із «Ладами» і ставши абсолютним чемпіоном світу з популярності за версією Книги Ґіннесса.
Відтоді змінилося кілька поколінь не лише покупців, а й самих легендарних автівок: нинішнє, яке щойно стартувало в Україні, одинадцяте.
Нова – ну то ми ж домовилися, що він чоловік, – новий Corolla нібито й не народжений, щоби вражати уяву, проте певний елемент несподіванки під час знайомства все ж є. У нього мужнє обличчя, мускулястий торс і короткий зад. Дизайнери спромоглися створити образ, що викликає силу-силенну позитивних асоціацій: енергійний, стрімкий, елегантний, мужній, тільки не слово «дешевий». Окрема ремарка – тойотівські інженери подбали про мінімальні зазори між елементами конструкції нового Corolla, які взагалі-то характерні для автівок преміум-класу. Наскільки можна зрозуміти, то і є центральна ідея проекту: наситити відносно бюджетну машину (ціна залежно від комплектації стартує від 153 тис. грн) принадами, що вважаються атрибутами суттєво дорожчих моделей. Зазвичай це працює безвідмовно. Так, років 20 тому скромненька Clio порвала місцевий французький ринок завдяки тому, що в ній встановили… автоматичні склопідйомники. Тут дещо інше: Corolla справді поводиться, ніби дорога й досконала машина. Запуск двигуна кнопкою… Медіа-центр із сенсорним екраном, кнопками керування на кермі, камерою заднього виду… Та що там камера – автоматичного паркувальника не хочете? Їдете вздовж машин, що вишикувалися праворуч, комп’ютер оцінює порожні місця, щойно вирішує, що втиснетеся туди, подає сигнал – вмикаєте задню передачу, й він самостійно викручує кермо, доки ідеально не впишетеся в лузу. На цьому тлі деталі у вигляді алюмінієвих та шкіряних вставок, сила-силенна маленьких дрібничок на кшталт козирків чи внутрішньої ручки багажника (до речі, сам багажник – 452 л!), ящичків, поличок і схованок сприймаються як щось природне. До хорошого швидко звикаєш.
На трасі жодних сюрпризів Corolla не пропонує, що й не дивно. Авто не створювали для перегонів у Ле-Мані. Двигун 1,6 із автоматом реагує цілком пристойно, без істерик, з одного боку, і без надмірної млявості – з іншого. Подекуди, я б сказав, меланхолійно. Щоправда, є ще варіанти 1,3 для особливо заощадливих і 1,8 (140 конячок) для надто нетерплячих, тут цілком доречною буде шестиступінчаста механіка. Якщо ж є потреба чи бажання політати, натискаєте кнопку «Спорт» – у цьому режимі коробка підлаштовується на спортивну манеру їзди, але тоді вже про економію доведеться забути. Щодо слухняності, то все в межах очікувань: кермо інформативне, система курсової стабілізації працює вправно, ABS відчутно порозумнішала, тобто передбачено систему розподілу гальмівного зусилля й ще кілька вдосконалень, які описуються сухими абревіатурами: EBD, BAC, TRC, HAC. Колега, з яким ми ділили маршрут, вирішив побешкетувати й спробувати кілька ризикованих «поліцейських розворотів», на які особисто я не наважився б, – нічого, не перевернулися.
Про певну розважливість характеру (принаймні у варіанті 1,3) я вже згадав, але мушу так само констатувати: керування не втомлює. Після півдня, проведених за кермом, жодних неприємних відчуттів ані в спині, ані в руках, ані в очах. Це результат не лише взірцевої ергономіки (наприклад, розміщення педалей спеціально змінили так, щоби в них не плутатися), а й загальної концепції комфорту. Словом, причепитися особливо ні до чого.
Інженери, які супроводжували журналістів під час тест-драйву, не раз занудно підкреслювали: всі без винятку моделі, які постачає Toyota більш ніж в 150 країнах світу, адаптовані до особливостей місцевого ринку. В нашому випадку це означає підвищену толерантність підвіски до подвигів Укравтодору й паливної системи до тієї рідини, яку в нас часто-густо продають під виглядом 95-го бензину.
Мій висновок такий: якщо є бажання справити враження на дівчат, або придбайте Москвич-407 без глушника, бажано помаранчевого кольору, як один мій юний сусід, або відразу купуйте Porsche. Якщо ж стоїть завдання забезпечити собі супутника життя на довгі роки, кращого товариша годі шукати. До речі, лояльність клієнтів, тобто готовність придбати нову машину тієї самої марки, що й попередня, в Corolla теж одна з рекордних на світовому ринку – 65%.
Але тут якраз японські маркетологи дещо здивували. Виявляється, вони намірялися підкорити не лише «зрілих» (так окремо підкреслено в релізі, «зрілих») сімейних чоловіків, а й молодь, яка купує першу автівку. Зрозуміти можна: за таку суму отримати не просто чотири колеса, а механізм зі стількома наворотами, до того ж стильний і бадьорий – це спокуса! Завдяки цьому компанія сподівається збільшити продаж протягом наступних двох років на 40%. Інша річ, що молодь у своїй поведінці зазвичай керується не такими раціональними міркуваннями, тож те, наскільки вдасться до неї достукатися, дізнаємося на початку 2015-го.
Поки що можу поділитися одним несподіваним відкриттям. Що означає «corolla» англійською, вам відомо? Виявляється… «віночок». Такий, знаєте, з квіточок… Ліричненько. Утім, хай там хто що каже, він усе одно хлопець. Причому дорослий.
