«Він зовсім не змінився з «донецьких» часів. Коли говорять, що він розвинувся, це просто піар його прибічників», – розповідає Тижню Олександр Міщенко, який тривалий час працював із Януковичем-губернатором, а зараз очолює донецьку Агенцію журналістських розслідувань. Каже, до кожного спілкування з пресою Віктор Федорович довго й ретельно готувався, а без потреби на люди намагався не виходити. Він часто повторював: «Я не політик, а господарник. Щоб при мені тут не було політичних розборок».
Справді, іноді складається враження, що Янукович почувається не у своїй тарілці. «В глибині душі він дуже невпевнена в собі людина, – пояснює Тижню доктор психологічних наук Вадим Васютинський. – Впевненість-невпевненість формується залежно від тих умов, у яких перебуває 3–4-річна дитина. Якщо їй дають зрозуміти, що вона все робить правильно, тоді розвивається впевненість і самовпевненість. І навпаки. Умови, які Янукович мав на початку життя, якраз сприяли формуванню невпевненості». Коли дитина дорослішає, ця невпевненість залишається всередині. Дякуючи життєвому досвідові та підтримці оточення, Віктор Янукович набув зовнішньої впевненості, але глибинна невпевненість час від часу нагадує про себе. «Можливо, він прокидається десь під ранок і починає хвилюватися. Може, у кризових ситуаціях втрачає впевненість у своїх діях», – говорить пан Васютинський.
Тому Янукович не робить різких рухів – вони можуть видати цю глибинну невпевненість. Він не підвищує голос, уникає яскравого вбрання, прагне бути врівноваженим. «У ньому відчувається намагання не ляпнути якоїсь дурниці, бути урівноваженим поміркованим «хлопцем без зайвих закидонів». Те, що є в Тимошенко – сказати щось яскраве – Янукович цього не вміє, не любить і уникає», – продовжує Вадим Васютинський. Лідер ПР найбільше за всіх ключових політиків намагається дотримуватися соціальних норм, бути якомога стандартнішим, щоб не викликати зайвих підозр.
Психолог, головний редактор журналу «Практична психологія та соціальна робота» Олександр Губенко характеризує Януковича як надзвичайно гнучку людину. «Він готовий піти на будь-який компроміс, щоб не сталося чогось екстремального», – каже пан Губенко. Психолог вважає, що цей страх перед чимось надзвичайним нерідко змушує Януковича відступатися від боротьби за владу. У 2004-му та 2007-му прем’єр Янукович доволі швидко відмовився від влади, щоби запобігти жорсткій конфронтації.
ТРУДНОЩІ АДАПТАЦІЇ
В політикумі ходить безліч байок про те, що екс-прем’єр нібито частенько розпускав руки на підлеглих. Така поведінка, на думку пана Васютинського, взагалі-то не властива Януковичу: «Він не герой. Люди такого типу бояться агресії. Його виховувала бабуся, але загалом він формувався на вулиці. Підлітково-юнацькі угруповання дуже агресивні, та вони відчувають свою силу, збігшись у зграю. Якщо вирвати кожного з них із цього середовища, він виявиться простим боягузом. Вони не вчаться давати адекватну відповідь, якщо загроза стосується кожного з них окремо. Дуже показовий у цьому сенсі епізод, коли в Януковича кинули яйцем. Думаю, він справді дуже злякався й не знав, як реагувати». Та повернімося до Донбасу. Хоча тоді, п’ять років тому, Янукович став політиком загальнонаціонального масштабу, він досі найкомфортніше почувається лише на Донбасі. На всі свята й іноді просто на вихідні Віктор Янукович обов’язково приїздить у Донецьк.
«Йому важко адаптуватися, бо, по-перше, приїхав до Києва, вже будучи лідером – постійно був на видноті, не мав часу спокійно пристосуватися. По-друге, він не здатний до швидких реакцій, йому важко змінити спосіб життя», – вважає пан Васютинський. Янукович і досі сприймає київське середовище як вороже, тому із задоволенням їздить розслабитися в Донецьк – там усі його люблять і немає від кого очікувати неприємних сюрпризів.
Будинок, де зупиняється Янукович у Донецьку, колись був чи не найрозкішнішим у місті. Він збудував його, тільки-но посів губернаторське крісло. Тоді казали, що в ньому все золоте. «Це неправда, – каже Олександр Міщенко, який свого часу гостював у легендарному будинку. – Є певна циганщина – він великий, з якимись візерунками… Та золотого я там нічого не бачив. Багато великих ваз – вони до вподоби пані Янукович».
У частих відвідинах Януковичем Донецька є, звісно, й політичний підтекст. «Це його вотчина в усіх розуміннях. Він приїздить туди й демонструє себе як простого хлопця, на електорат Донбасу це спрацьовує, – каже Вадим Васютинський. – До речі, коли Донбас голосує за Януковича, він також орієнтується на його здатність бути, так би мовити, «лідером братви». Для них ця риса означає, що людина вміє жити, вона господар життя».
ТОНКА НАТУРА
Люди з оточення Януковича говорять, що він не здатний сміятися над собою. Будь-яку власну помилку сприймає дуже боляче. Особливо помилки, що викликають глузування оточуючих. Фото, на якому прихильник Януковича цілує йому руку, ймовірно, запам’ятається політикові на все життя. З нього сміялися всі. Чи сподобався йому поцілунок, не відомо, проте він точно більше не дозволить так поводитися з собою, навіть прихильникам.
Відсутність почуття гумору компенсується сентиментальністю. «Гнучкі люди, як правило, сентиментальні та артистичні. Думаю, це може виражатися в любові до мистецтва, пісенності… Можливо, він навіть вдома грає на якомусь музичному інструменті», – припускає Олександр Губенко. Якось Віктор Федорович разом зі співачкою Русланою, а потім із Йосипом Кобзоном зі сцени співав свою улюблену пісню про те, як «подростком гонял по крышам голубей». Співав погано, але щиро.
Хоча Янукович скрізь намагається відповідати ситуації, та іноді йому це не вдається. Під час одного з візитів у Страсбург він з’явився у непристойно розкішних туфлях зі страусячої шкіри. Незадовго до цього на зустріч із лідерами СНД Янукович завітав у нових черевиках, чорних та лакованих. «Це буденні цінності радянської людини: йдучи в гості, вдягти найкраще. Він сам не зрозумів, а йому ніхто не підказав, що це трохи недоречно», – каже пан Губенко. А от із пальтом від «Бріоні» за кілька тисяч доларів Янукович, вочевидь, не помилився – точнісінько таке має Рінат Ахметов. «У нього взагалі дуже розвинена повага до авторитетів, яких він для себе визначає сам, – каже Олександр Губенко – дублювання одягу – це лише один із проявів цієї поваги».
P.S.
Після публікації психологічних портретів Віктора Ющенка (Тиждень №23 від 6 червня), Юлії Тимошенко (Тиждень №27 від 4 липня) та Віктора Януковича, редакція очікує пропозицій від наших читачів: хто ще з політиків вартий аналогічного дослідження.