Доброго ранку всім!
СТРАТЕГІЯ
Маємо докази, що одразу після введення у бій щойно отриманих 155 мм гаубиць, українці задіяли проти російської армії британські керовані ракети «Brimstone 1», адаптовані для наземного базування. Принаймні росіяни знайшли уламки такої ракети (після удару).
Баражувальні безпілотники [дрони-камікадзе] «Switchblade» українці вже теж використовують.
ПОВІТРЯ
Від 4 травня Повітряні сили ЗСУ «повернулися» і роблять принаймні 10 повітряних ударів на день, найбільше по передових складах зброї росіян на сході України. Однак, на жаль, Київ не надає про це жодної інформації. Була заява росіян про два збитих літаки, але загалом — і повільно, дуже повільно — в рф починають розуміти, що їхнє «панування у повітрі» насправді «не таке вже й повне».
Разом з тим, 5 й 6 травня були повідомлення про пожвавлення росіян на південному фронті. Наприклад, Гуляйполе зазнало кількох повітряних ударів. Схоже, ВКС застосували для бомбардувань кілька Су-34 та Су-35С для прикриття — і від українських перехоплювачів, і від наземних систем ППО.
Увечері 5 травня Україна зазнала нової хвилі ударів крилатими ракетами. Принаймні одна з них влучила у невідомий обʼєкт в Очакові, що в Миколаївській області. Ще одна розбилася посеред чистого поля в Покровському, Дніпровська область.
5 травня біля Одеси було збито крилату ракету, а ще українці заявили, що збили літак Су-30СМ над «східним фронтом». 6 травня одну крилату ракету було збито у Миколаївській області, ще одну — біля Білгорода-Дністровського. Ще дві влучили… «по чомусь»… в Одеській області, але повідомлень про втрати не було.
Читайте також: Яструби та голуби: як попередні американські адміністрації підготували ґрунт для вторгнення Росії в Україну
У соцмережах зʼявилося кілька відео, знятих у білорусі, на них видно запуск 1–2 ракет російської протиповітряної системи С-400, запущених неподалік від Зябровки. Здається, їх запустили по цілі, що перебувала в російському повітряному просторі, значно далі на схід. Не уявляю, що це могло бути.
Примітка: наразі росіяни вже знищили чи пошкодили понад 400 медичних закладів в Україні, зокрема десятки госпіталів та клінік. Передусім на сході України зараз бракує ліків для хворих на рак, майже немає інсуліну для людей із діабетом, обмаль антибіотиків та немає жодних можливостей для проведення операцій. Такі наслідки російської окупації — росіяни займаються організацією «обігу рубля», а не дбають про населення.
МОРЕ
Вчора я писав, що українці нібито завдали удару протикорабельною ракетою берегового базування «Нептун» по ракетному фрегату «Адмірал Макаров» (проєкт 11356Р «Буревісник», клас «Адмірал Григорович»), коли той плив на південь від острова Зміїного, всього за кілька миль від територіальних вод Румунії. Незрозуміло, чи справді корабель зазнав удару і що з ним сталося далі.
Наскільки мені відомо, сьогодні вранці надійного підтвердження ще не було.
БИТВА ЗА ДОНБАС
Як я зазначав у попередньому звіті, починаючи з 2 травня 2022 року Збройні сили України розпочали контрнаступ на північ та північний схід від Харкова. Саме тут у них є перевага – відносно безпечний східний фланг: його «прикриває» річка Сіверський Донець.
Очевидно, що український контрнаступ триває щонайменше три дні, і це офіційно підтвердив, хай поки не український Генштаб, а Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний. Станом на вечір 5 травня Київ заявив про звільнення Старого Салтова (незважаючи на контратаку росіян), а на вчорашній ранок [6 травня – перекл.] підтвердив звільнення Олександрівки (так, у цій частині України теж є такий населений пункт), Федорівки, Українки, Шестакового, Перемоги. Вони могли б і звільнити Черкаські Тишки, але, схоже, росіяни контратакували там і в Новій Дмитрівці, тоді як Циркуни та Руські Тишки станом на вчора (6 травня) були під контролем росії.
Від сьогодні навіть російські соцмережі підтверджують, відступ російської армії з «котла між Тишками та Черкаськими Тишками», а також те, що вони відступили з Циркунів та Липців.
Не дивно, що через інформаційну маячню, якою постійно “обстрілюють” населення Росії, такі публічні повідомлення викликають у людей здивування і навіть шок.
Тим не менш, російська артилерія залишається проблемою, особливо тому, що вона активно підтримується БПЛА малої дальності. Близько десятка з них було збито 5 травня, а ще 14 вчора, головним чином, з ПЗРК. Тупий і трагічний наслідок дій російської артилерії в тому, що вони все ще без розбору обстрілюють околиці Харкова, як-от Салтівку. Вчора прямим ракетним ударом у Золочеві вони знищили Національний музей Григорія Сковороди (створений аби зберегти пам’ять про українського філософа і поета Сковороду) [суки – ред.].
Читайте також: Звір з безодні. Як виник і чого прагне путінський фашизм
Мене питали, тому відповідаю: так, я справді очікую, що ця частина України буде повністю звільнена протягом наступного тижня: 4–5 БТГр, які російська армія все ще має на схід від Сіверського Дінця, були сильно виснажені та втратили здатність вести наступальні дії ще декілька тижнів тому. На даний момент вони також втратили здатність вести ефективні оборонні операції: а без артилерійської підтримки вони не змогли б вести навіть локальні контратаки, які вони ще здійснюють (щоб уповільнити просування українців).
Лякає те, що українські війська знаходять ідучи слідом за російською армією. Щоби найкраще описати ситуацію на думку спадає щось на кшталт “глибоке спустошення». При відступі росіяни підірвали щонайменше три мости, пограбували всі ферми та знищили їх. У відео, знятих на звільнених територіях, я не бачив жодного непошкодженого будинку чи багатоквартирної будівлі. А те, що сталося з мирним населенням протягом двох місяців окупації… ех… Із позитивного: російська армія залишає по собі багато знищеної техніки та десятки військових, що потрапили в полон.
На південний схід від Харкова…
5 травня російська армія здійснила ще одну спробу прорвати українську лінію фронту, захищаючи дорогу Ізюм-Слов’янськ, але вона була відбита. Відтоді зростає кількість повідомлень, які вказують на контрнаступ ЗСУ з цього району. Подробиць поки що немає.
Далі на схід… Мушу визнати, я вже не впевнений, хто що утримує між, скажімо, Кримками, Шандриголовим (обидва мають бути під контролем українців, навіть якщо їх продовжують атакувати росіяни), Лиманом і Кремінною – звідти надходять суперечливі повідомлення. «Проблема»: кажуть, росіяни побудували понтонний міст через Сіверський Донець десь у районі Креміної. Не знаю де, але: якщо вони змогли побудувати понтонний міст, то у них є плацдарм на південь від річки; а якщо у них є плацдарм і понтонний міст, то це і є їхній новий Шверпункт [точка докладання основних зусиль – перекл.]. Отже це і є велика битва — адже будь-який перехід через річку «автоматично» стає великою битвою для будь-якого російського військового командира.
Звісно, українці повідомляють, що вони завдали величезних втрат, поміж іншим, знищили приблизно 15–16 танків 5 і 6 травня. Але ми вже бачили, чим закінчилася схожа ситуація «з російською армією та понтонними мостами», приблизно місяць тому на південь від Ізюма. Тоді це означало, що росіяни прорвали лінію фронту, незважаючи на те, що одна з українських контратак зайшла аж до їхніх двох понтонних мостів, затримавши їх 2–3 дні…
Я впевнений, що російська армія і сепаратисти почали новий лютий штурм Воєводівки, між Рубіжним (південна частина якого все ще знаходиться під контролем України) і Сєвєродонецьком. Українці стверджують, що відбили атаку, але інтуїція підказує мені, що ситуація набагато критичніша, ніж вони хотіли б визнати, тобто росіяни насправді дійшли до північної сторони Сєвєродонецька (якщо не через щось інше, то хоча би тому, що це означає великі втрати для 111-ї бригади, яка захищає місто).
Якщо говорити про українські бригади: здається, нещаслива 17-а повернулася на передову, і цього разу на північ від Попасної, де росіяни та сепаратисти обстрілюють «як скажені», але українці все ще тримаються.
Підсумок: очевидно, те, що НАТО передало до цього часу, перш за все, для артилерії, «гарно», але «замало». Цього досить, щоби допомогти українцям провести один обмежений наступ уздовж лінії фронту в межах 20–40 км. Нічого більше. Цього замало, щоб продовжувати звільнення будь-яких більших частин Сходу…
Читайте також: Тімоті Снайдер: Історична відповідальність Німеччини за Україну
Ах, так, і багато хто запитує про артилерію і її вплив на ситуацію. Вирішальним моментом у війні такого роду є «тоннаж». Буквально: скільки тонн вибухівки може випустити одна сторона на іншу, і потім уже можна говорити про діапазон і точність. Сторона, яка може вразити іншу більшою кількістю вибухівки, з більшої відстані та з кращою точністю, буквально «вбиває» іншу сторону. Артилерія — це просто найкращий спосіб доставити ворогу отой «тоннаж» вибухівки: жодна повітряна сила та й ніщо інше не може зрівнятися і впоратись з тою кількістю вибухівки, яку артилерія може “доставити” ворогу.
За останні два місяці українці переважно використовували свої старі самохідні 2С1 Гвоздики та буксировані гаубиці Д-30. Обидві поступаються російським 2С19 більшої дальності, що, зі свого боку, означає, що більшість часу вони змушені не стріляти, а передислоковуватись, щоб уникати вогню у відповідь. Створені для НАТО 155-мм гаубиці повинні були змінити це, а може й дати більше, тому що вони стріляють такими ласощами, як активно-реактивні снаряди та снаряди з лазерним наведенням… Поки росіяни не почали використовувати свої 2С7 ПІони. Калібр (?) 203 мм. Діапазон (?) 37–47 км (в залежності від типу снаряда). тобто це зброя, яка принаймні є рівнею 155-мм гаубицям з підтримкою радарів, які постачає НАТО…
Можливо, 2С7 не такий точний, як західні 155 міліметрові, але це не так і важить: 203 мм – це великий калібр, і коли його застосовують проти певної області, то людям на цій території нічого не залишається крім як, залягти всередині своїх бункерів або окопів, накритись і помолитися. «Навіть» якщо не влучить безпосередньо, цей досвід вбиває нервову систему. Обстріли тривалістю по декілька хвилин можуть вивести з ладу значну частину бійців, навіть якщо нікого не вб’ють і не поранять. Людей ці обстріли шокують так, що вони потім не можуть воювати годинами. Ось чому артилерія залишається «ефективною», навіть якщо вона не дуже точна.
МАРІУПОЛЬ
5 травня завершився «третій етап» евакуації цивільних мешканців Маріуполя за посередництва ООН. Як мені відомо, з міста поїхали близько 500 осіб, орієнтовно 200 з них вийшли з заводу «Азовсталь». Ще 50 вдалося евакуювати 6 травня, але потім росіяни порушили режим припинення вогню та обстріляли один із транспортних засобів, коли той забирав цивільних: один український військовий загинув, шістьох поранено.
Припускаю, росіяни наразі залишили в місті лише дві або три батальйонно-тактичні групи, що складаються з сепаратистів та продовжують штурмувати «Азовсталь». Всередині майже кожен захисник має принаймні одне поранення; власне, багато поранених продовжують воювати, і головною проблемою для них зостається брак питної води. Проте вони не тільки утримують позиції, але й час від часу влаштовують невеликі напади, щоб захопити зброю, обладнання, їжу та все, що тільки можуть знайти на російських позиціях.
ПІВДЕНЬ
Окрім ударів крилатими ракетами, про які я згадував вище, на цій частині фронту помітних новин не було. Хіба те, що росіяни «регулярно» — хоч і безладно — влаштовують артобстріли Миколаєва.
[Опубліковано 7.05 о 9.50 за Києвом]
Переклад: Ростислав Семків, Микола Ковальчук, Тетяна Саніна
Редактура: Ростислав Семків