Доброго дня всім!
Трохи дивна ситуація: кількість і гострота панічних дописів у російських соцмережах щодо ситуації під Бахмутом вже мало не такі самі, як були за часів «гуманітарного відступу» зі східної Харківщини у вересні минулого року. Усі дописувачі наввипередки торочать щось про «прориви», «обвали лінії фронту», бої за місця на відстані 5 км від фронту тощо.
Скажу відверто: навіть не уявляю, звідки це все. Буду щасливий, якщо хтось мене виправить, але наскільки мені відомо, сьогодні вранці лише кілька бригад ЗСУ проводили локальні контратаки, щоб послабити російський тиск на українські шляхи постачання міста. Найглибше просування за минулі два дні сягало щонайбільше 500–600 метрів. Так, треба визнати, що на багатьох ділянках фронту росіяни тікали, покидаючи чимало зброї, боєприпасів та обладнання (зокрема, багато керованих протитанкових ракет, на відсутність яких так часто скаржилися) — та/чи втрачали особовий склад сотнями, незалежно від того, тікали чи ні — проте: загалом, станом на сьогодні, все це я можу визначити як «формування поля бою».
Кадр із відео, знятого 9 чи 10 травня, на якому видно, як російські вояки (праворуч) тікають від українського танка Т-64 чи Т-72 (ліворуч 3-тьої штурмової бригади.
Тим не менше, вчора ввечері дійшло до того, що «вишестоящі органи» в москві мусили якось реагувати і попередили (російську) публіку, що «окремі телеграм-канали» поширюють брехню. Цікаво, що в цій відозві жодним словом не згадали Бахмут. А й справді: ВСрф «там нєт» — там «ваґнерівці» — тож не дивно.
Смішно, але чи не вперше я згоден із «вишестоящими органами». Сьогодні вранці я не помітив жодних ознак того, що ЗСУ бодай намагалися влаштувати щось схоже на «глибокий» прорив хоч на одній ділянці фронту (точно не глибше, ніж на 500–700 метрів).
Але давайте розглянемо «деталі»…
- Багато росіян стверджують, що ЗСУ атакує «фланги», «обходить» Бахмут і «оточує “ваґнерівців”». По-перше: дорога 0506 біля Хромового та дорога 0504 біля Іванівського — це не «фланги» російських позицій у районі Бахмута. Ці ділянки фронту занадто близько до місця зосередження («фокусу») постійних боїв, щоб починати з них серйозний контрнаступ, що мав би на меті оточення росіян у Бахмуті. В крайньому разі, їх можна вважати «флангами» українських позицій у західній частині міста. Та набагато важливіше, що тут «лінії життєзабезпечення» підрозділів ЗСУ на цих позиціях. Ці дороги мають вирішальне значення для постачання українським підрозділам у Бахмуті всього необхідного. Тож цілком логічно, що ЗСУ — а вони вже кілька місяців намагалися відтіснити росіян за умов гострої нестачі снарядів та важкого піхотного озброєння — контратакують і послаблюють російський тиск зараз, коли мають усього вдосталь.
- Також багато пишуть про «прорив» у напрямку — чи навіть на територію — Берхівки та Ягідного: але справа навіть не в тому, що ці селища — «все ще» — занадто близько до Бахмута; просто вони занадто щільно забудовані, тому використати їх для швидкого наступу в глибокий тил ворога не вийде. Насправді 92-га механізована бригада та Білоруський добровольчий корпус відкинули росіян «на два поля» далі від дороги 0506, на північ від Хромового: а Берхівка та Ягідне — «найближчі села» за російськими позиціями на цій ділянці фронту.
- Не меншої популярності набрали заяви про «прорив» у напрямку Кліщіївки. Але наскільки мені відомо, це просто дуже запізнілі реакції на те, що сталося із 72-гою мотострілецькою бригадою (ВСрф) на південь від Іванівського два-три дні тому (почитайте мій попередній звіт). Тоді 3-тя штурмова та 80-та десантно-штурмова бригади розпочали наступ, щоб відкинути росіян із розташування, що забезпечувало їх прямий нагляд за дорогою 0504: було знищено зо дві роти російської 72-гої бригади. Ще вчора обидві українські бригади не мали коли вгору глянути, бо збирали й вивозили гори «здобичі» (трофеїв), яку покинули росіяни, що тікали наввипередки… Та навіть якби й мав бути той «прорив»: Кліщіївка розташована в улоговині між двома пагорбами. Безглуздо було б захоплювати її, не займаючи «той пагорб над Кліщіївкою» (на захід від села) і, власне, не просуваючись через це село далі — до Веселої Долини чи Зайцевого, а ще краще — до Клинового. А нічого цього не сталося.
- …і нарешті, мабуть, найважливіша деталь. Будь-який (серйозний) контрнаступ, що мав би на меті оточення Бахмута, понад усе залежав би від швидкості: ЗСУ мали б блискавично провалити російську лінію фронту і заглибитися на 10–15 (чи й більше) кілометрів углиб, щоб «узяти в мішок» росіян всередині Бахмута до того, як вони — чи їхні резерви глибоко в тилу — оговтаються й почнуть контратакувати. Скажімо, витратити два дні на те, щоб подолати 5 км від каналу Сіверський Донець – Донбас до Кліщіївки — це занадто повільно.
Зрештою, як на мене, єдина контратака українців, про яку росіянам справді варто заявляти схвильовано, розпочалася неподалік від Курдюмівки: це за 20 км на південь від Бахмута — тож із неї «справді варто» було б розпочинати операцію «з оточення російського угруповання сил у районі Бахмута на оперативному рівні» (тобто «це більше, ніж просто тактична операція»). Але якщо й так, їхні заяви не варті вашого прискореного серцебиття — хіба що ви почуєте, що ЗСУ дійшли, скажімо, до Вершини чи Клинового. Поки що цього не сталося (власне кажучи, наразі навіть інформації про звільнення Курдюмівки немає): тож не кваптеся фантазувати.
…Але якщо раптом почуєте, що росіяни просять негайної підтримки з повітря, тоді можна!
Звичайно, я здатен щодо всього цього помилятися (а раптом мої контакти надто зайняті, і їм просто ніколи повідомляти мені, що відбувається), однак наразі висновок такий: підрозділи ЗСУ проводять «локальні контратаки», «формують поле бою», щоб надійніше утримувати західну частину Бахмута. А росіяни — особливо пріґожин — завчасно влаштували собі паніку, і це «чудово», проте справді корисною ця паніка буде «в дальшій перспективі».
***
А якщо глянути із сонячного боку… Я тут влаштую собі «відпустку» на кілька днів. А ви ж пригадуєте, що ставалося, коли я їхав із дому минулі два рази (Україна потопила ракетний крейсер «москва», а потім, за кілька місяців, звільнила Херсон). Тож хто його знає… 😉
Опубліковано 12.05 о 9.15
Переклад: Микола Ковальчук
Редакція: Ростислав Семків
Оригінал