Ростислав Семків літературознавець, перекладач

Том Купер: «Українці намагаються вибити останніх росіян із Хрещенівки та Золотої Балки»

Війна
22 Червня 2022, 17:16

Всім доброго ранку!

Знову ж, відбулися події, які не варто ігнорувати, тому ось вам – наступний звіт.

 

ПОВІТРЯ

Вишестоящі органи в москві заявили про знищення одного МіГ-29 поблизу Апостолово (Дніпро) 20 червня й одного Су-25 біля Мазанівки (Харківська обл.) вчора – вкупі з 32-ма українськими безпілотниками… Українці повідомили, що вчора російський Су-25 розбився в Ростовській області. Вочевидь, знову зіткнення з лінією електропередач. Серійний номер рф-90958 23 жовтий.

 

БИТВА ЗА ДОНБАС 

Харків… новин особливо ніяких… Росіяни розгромили одну станцію метро і, схоже, готуються до нового наступу 25 червня. 

Сєверодонецьк… Можна з певністю стверджувати: після невдалої спроби прорватися в Долині та Богородичному до Слов’янська дворніков і жидко перегрупували війська і розгорнули їх для нового наступу на Сєверодонецьк. Ходять чутки, що вони змогли це зробити завдяки підкріпленню: з десяток БТГр було посилено щойно набраними резервістами, які пройшли кількаденні навчальні збори і приїхали в Україну. Підкріплення було необхідне: війська, що раніше наступали на Сєверодонецьк, виснажилися, але все ж вони перебувають у вигіднішій позиції, ніж ті, що намагались атакувати Слов’янськ із заходу. 

Повідомляють про запеклі бої на заводі «Азот», але на даний момент українці тримають там оборону. Інформація про цивільних суперечлива: одні кажуть, що на заводі перебуває 300 людей, інші — що 500. Дехто стверджує, що росіяни не дозволяють їм евакуюватися, а хтось — що вони самі відмовляються це робити…

 

Читайте також: Постачання зброї: коли ЗСУ будуть готові до контрнаступу?

 

Доступ до захисників «Азоту» слабкий, адже всі мости через Сіверський Донець зруйновано. А проте українські вояки на заводі отримують, вочевидь, вдосталь боєприпасів, а значить, усе ж є надійний зв’язок, так само як і з українськими військами у Вороновому та Борівському на південний схід від Сєверодонецька. 

Лисичанськ і далі перебуває під постійними обстрілами росіян, але більшість населення евакуювали і ситуація в місті контрольована. 

Натомість на південь від Сєверодонецька ситуація критична. Два дні тому було повідомлення, що південні околиці захопила 4-та механізована бригада сепаратистів; пізніше надійшла інформація, що звідти вони атакували Мирну Долину і Білу Гору; після цього (вчора зранку) з’явилися чутки, що українська артилерія пошматувала сепаратистів так, що ті не просто відступили в Тошківку, а й втратили половину селища… Тим часом за іншими звітами, після запеклих боїв сепаратистам вдалося перетнути трасу Р66 і захопити Мирну Долину, а потім і Підлісне. Інформація підтвердилася сьогодні зранку. Шкода це казати, але це означає, що 17-та танкова бригада повертає собі звання нещасливої. Їй довелося відступити з Устинівки. 

Результат: перебуваючи під постійними обстрілами з трьох боків (зі сходу, півдня і заходу), майже відрізані від постачання після втрати Підлісного, українці вчора відійшли з Золотого. На сьогоднішній ранок вони, найімовірніше, відійшли також зі східної частини Комишувахи та Гірського (зауважмо, що важке озброєння відвели ще кілька днів тому). 

Виступ біля Попасної… За позавчора і вчора росіяни захопили Ниркове, а потім атакували Білогорвіку, Берестове і Миколаївку. Трасу Т1302 досі повністю контролюють українці. 

Донецький район… Після звільнення кількох більших донецьких складів боєприпасів від їхнього вмісту (на відео добре чутно, як воно — перебувати біля складу, який перетворюється на феєрверк) українська артилерія вже два дні інтенсивно обстрілює нафтопереробний завод у Верхньокам’янці. Повідомляють про масові загоряння і поширення вогню. На заводі виготовляли більшу частину палива, яким заправлялися сепаратисти та росіяни під Попасною. Я собі уявляю, як українці мугикають під ніс: «Перш боєприпаси, а тоді бензинчик…» Зауважу, що ЗСУ не мають авіації, здатної на такі подвиги, але НАТО вже постачає сюди 155-міліметрову артилерію — за вікном 22 червня, і таких штук у руках українців стає дедалі більше. .

 

ПІВДЕНЬ 

Цього разу розпочну зі східного берега Дніпра: здається, не згадував про нього кілька тижнів — бо я вважаю український наступ із півдня Запоріжжя в напрямку Криму значно кращою ідеєю, ніж «лобова» атака на Херсон… Отже: за минулі кілька днів зʼявилося дедалі більше чуток про українські атаки і просування в цьому районі. Подейкують, триває наступ у напрямку Токмака. Але наразі перші повідомлення свідчать також про атаки на інших ділянках фронту. Наприклад, вчора українці звільнили Павлівку та почали наступ на Єгорівку, обидва на південь від Вугледара (і на північ від Маріуполя). Це південь Донецької області. Далі на захід лінією фронту українці три дні тому звільнили Пологи, це на південь від Гуляйполя. 

Херсон… Здається, український уряд вимагає від усіх тримати язика за зубами щодо розвитку подій у Херсонській області. Що ж, добре, це зрозуміло — особливо якщо врахувати істерію, яка шириться соцмережами. Тим не менш, я сподіваюся, мені пробачать кілька міркувань. Отже, на захід від Дніпра, з півночі на південь, ситуація виглядає так. 

— Українці намагаються вибити останніх росіян із Хрещенівки та Золотої Балки. 

— Попри заяви росіян про його знищення, плацдарм між Андріївкою та Давидовим Бродом досі є, тільки трохи зменшився (це може швидко змінитися, нижче поясню). 

— Українці підійшли до північного краю Снігурівки і намагаються вибити росіян із їхніх укріплень у Новопетрівці. 

— Після того, як два дні тому зачистили Киселівку, українці підійшли до Клапаї, це за 7–8 км від Херсона.

— Українці відбили російську контратаку на Олександрівку, утримали Станіслав та рухаються до Широкої Балки. 

49-та загальновійськова армія рф зазнала достатньо втрат, щоб відвести більшість підрозділів із півночі Херсонської області ближче до міста. Інакше кажучи: з півночі на південь (уздовж західного/правого берега Дніпра). 

Отже, так: щодня стає цікавіше… 

Підбитий російський зенітний комплекс 2К22 «Тунгуска», знайдений «десь на півдні» орієнтовно 19 червня 2022 року…

 

ЧОРНЕ МОРЕ 

Реконструкцію українського нападу на острів Зміїний, засновану на українських джерелах та супутникових знімках, знайдете за посиланням

Тепер версія росіян — бо це дуже смішно. Вчора «вишестоящі органи» в москві заявили, що українці «спробували захопити острів Зміїний» – нібито 19 чи 20 червня. Виявляється, це була скоординована операція, що включала 15 (знову?) безпілотників та 2 «Байрактари» за підтримки однієї зенітно-ракетної системи С-300, розташованої біля Очакова, та стратегічного розвідувального безпілотника RQ-4 Global Hawk («Глобальний яструб») Повітряних сил США. Потім вони завдали удару по острову «Точками-У», а далі накрили його «Ураганами» й артобстрілом з американських гаубиць М777. То нічого, що не існує снарядів, якими М777 могли б дістати до Зміїного, головне, що російська протиповітряна оборона (очевидно, «Панцирі») позбивала геть усе, що наблизилося до острова: 13 безпілотників, 4 точки, 21 ракету… мабуть, збили навіть 155 мм артилерійські снаряди, бо «вишестоящі органи» наголосили: жоден український снаряд навіть не торкнувся Зміїного… 

 

Читайте також: Сила причетних. Чи дасть війна поштовх для оновлення політичного класу?

 

І оскільки ця спроба провалилася, ведуть далі «вишестоящі органи» , після того укронацисти атакували газовидобувні платформи «БК-1» та «Крим-1». Ця (цитую) «провокація» призвела до пожежі на «БК-1», тож росіяни завдали удару по аеродрому «Шкільний» біля Одеси двома ракетами «Онікс» і «знищили ангари з українськими “Байрактарами”», а потім ще дві гаубиці М777 на Кубанському острові біля Одеси (хоча відео, яке мало би це підтвердити, зняли десь на Донбасі [посилання автора не працює — перекл.]), та ще й дві установки С-300 біля Очакова… і навіть кілька намальованих літачків F-16 Повітряних сил США. 

Інакше кажучи: все познищували, жоден українець не вижив і жодного росіянина навіть не поранено. Це якщо вірити «вишестоящим органам». Тепер ви знаєте всю правду…

 

 

Опубліковано 22.06 о 10.00 за Києвом

Переклад: Микола Ковальчук, Ростислав Семків, Антоніна Ящук

Редакція: Ростислав Семків

Оригінал