Усім привіт!
Настав новий місяць… але є речі, що лишаються незмінними.
Та хай уже: перш ніж «повернутися» до чудового клубка проблем під назвою «Близький Схід», коротко пробіжимося найважливішими «пунктами» війни в Україні на сьогодні.
ПОВІТРЯНА/РАКЕТНА ВІЙНА
Приємним сюрпризом, знайденим сьогодні вранці в соціальних мережах, стала публікація в Твіттері людини, яка нарешті проявила любʼязність (а насправді милосердя) і перевірила запаси зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) ВСрф.
Висновки цікаві: основна маса систем, що залишилися в резерві, за своєю природою є системами малої дальності, дуже мало систем середньої дальності, і ще менше систем великої дальності (звісно, це все відносно: С-300В усе ж більше, ніж IRIS-T або SAMPs у всіх країнах НАТО разом узятих…). «Хороша новина» — основна маса снарядів базується на технологіях 1970-х років; модернізація систем вимагає висококваліфікованого персоналу, якого на росії тепер бракує; в той час як 75-й арсенал уже працює на повну потужність, а отже, не може «давати більше». При цьому не зрозуміло, які в росіян запаси ракет.
Я щиро вдячний за такі підрахунки: у мене на них не вистачило б ні часу, ні нервів. Кланяюсь і зізнаюся, що дуже чекаю на такий огляд про снаряди, якими користуються воєнно-косміческі сили.
Що ж до повітряних операцій… росіяни далі виснажують українські сили ППО безперервним потоком ударних «шахедів», це відбувається щоночі. Головна новина в цьому контексті: тепер деякі «шахеди» також оснащують системами StarLink.
Тим часом учора вранці українці завдали удару по складу зберігання ракет «кинджал» на авіабазі «єйськ». Стверджують, що загинув і генерал-лейтенант дворніков (колишній командувач російськими військами в Україні).
КУРСЬК
28 і 29 вересня війська ВДВ, що перебувають навколо меншого виступу із західного боку, в районі глушково, провели кілька контратак на Веселе, але втратили кілька БМД і відступили.
На схід від коренєво ЗСУ далі покращують позиції на пагорбах над крем’яновим, шептухівкою і каучуком. Звідси легше підривати все, що росіяни намагаються передати в залишкам 810-тої бригади морської піхоти, оточеної в районі крем’янова.
Зі східного боку… з’явилися відео, що підтверджують контроль ЗСУ над Камишівкою: «дуже дивно», враховуючи, що ЗСУ вже щонайменше чотири тижні контролює дорогу на льгов на захід від села і пагорби на схід від нього… З південного боку… ну вибачте, не можуть не викликати посмішку повідомлення про те, що росіяни «повернули уланок»: це сталося ще два тижні тому, а «відеопідтвердження» з’явилося тільки зараз. Інакше вони не змогли б штурмувати і відвоювати борки…
ХАРКІВ
Судячи з повідомлень українців, комусь зі страхітливо «мудрих» людей — чи то вишестоящим органам у москві, чи то штабу ОК «юг» — спало на думку відправити механізовану штурмову групу 82-го мотострілецького полку в складі 17 МТ-ЛБ, 3 ББМ і понад 100 чоловік особового складу в атаку на (руїни) агрегатного заводу у Вовчанську. Як же всі здивувалися, коли ЗСУ розгромили цю комедію, та ще й зачистили недобитки. Відео та стоп-кадри звідти рясніють частинами тіл, тому, можливо, вам краще не дуже розглядати через наступні «ілюстрації»…
[Тут Купер наводить три зображення, на яких повно розпанаханих трупів окупантів – ми їх не публікуємо через можливу агресивну поведінку фільтрів мереж. Можна перейти до оригіналу за посиланням вгорі й усе проглянути – ред.]
«Приємно» бачити, що ВСрф «зробили висновки» з минулих 2,5 років, чи то 10 років, а ще і з Грозного: одна лише ідея цієї операції гідна хіба що такої величної уяви, як у пудінга.
КУП’ЯНСЬК-СВАТОВЕ
…росіяни далі штурмують Кругляківку: 115-та мехбригада ще тримається. Ми з Дональдом [співавтор Купера – ред.] не розуміємо одного: чому ЗСУ тут і в кількох інших секторах не контратакують у фланг росіян? Звичайно, проникнувши в Піщане, росіяни забезпечили собі висоти на північ від цього села. Але це не означає, що по них неможливо вдарити з підконтрольних ЗСУ висот із південного боку. І все ж ЗСУ просто сюди не йдуть: лише утримують позиції. Так само, як і в багатьох інших випадках. Принаймні, складається враження, що тільки дві бригади ЗСУ які проводять регулярні тактичні контратаки, — це 3-тя штурмова і 47-ма мехбригада. Якщо це намагаються робити інші підрозділи, то результати сумні, лобові контратаки не приносять результатів, а лише втрати, а генерали так позбуваються «неприємних» підлеглих…
ТОРЕЦЬК І ПОКРОВСЬК
Бої тут тривають безперервно, а ЗСУ перебувають під масованим тиском. А проте росіяни насправді не наступають. Навпаки: у Торецьку вони досі намагаються прорватися по вулиці Центральній; а на схід від Покровська, після захоплення більшої частини Гродівки, Красного Яру та Новогродівки, теж далі не рухаються.
Наміри росіян щодо Селидового, втім, зрозумілі: усвідомивши, що не зможуть взяти місто фронтальною атакою, зараз атакують на північ і південь від нього — але в західному напрямку. Очевидно, намагаючись захопити 15-ту бригаду Національної гвардії «Кара-Даг».
Атаки росіян на Гірник, Острівське та Курахове за останні кілька днів завершуються ще більшими втратами в живій силі та бронетехніці.
російський Т-90М, який спочатку підірвався на міні, а потім його покинув екіпаж, залишивши люки відчиненими — тоді українцям вдалося легко підірвати танк одним дроном..
ВУГЛЕДАР
Місцями це дуже нагадує завершення битви при Алеппо восени 2017 року. Тільки погода трохи краща, нема морозів…
Власне, зараз навіть лінії 72-гої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців виходять звідти.
По суті, росіяни наступають з трьох боків (з напрямків Водяного, Пречистівки та Павлівки). Що ще гірше – і як пояснюється ось тут , – відхід перебуває під постійним артилерійським та мінометним вогнем. Значить, ті частини 72-гої бригади, які залишаються всередині Вугледара, мають величезні проблеми при спробі відійти. Як правило, евакуація проводиться невеликими групами, але у кожній групі (у середньому) з 10 осіб відійти вдається лише трьом-чотирьом…
Позашляховик ЗСУ, знищений російськими FPV приблизно за 1000 метрів на північ від Вугледара, два дні тому.
Не дивно, що росіяни підтвердили свою присутність у східній частині міста, а 5-та танкова і 37-та мотострілецька бригади, схоже, заходять в його західний бік.
Щоб ви не сумнівалися: з українського боку нікому не спало на думку ввести туди хоча б один свіжий батальйон, провести якусь контратаку (наприклад, у північний фланг російського наступу на Вугледар з боку Пречистівки) або допомогти витягти 72-ту бригаду. Навіщо ж це робити, коли у них закінчуються харчі, медичні засоби та пальне, і, здається, вони змушені залишити велику кількість поранених, які потребують евакуації?
Але що робить український Генштаб у всьому цьому хаосі? Замінює командира бригади на полковника Олександра Охріменка (зараз – командир одного з її механізованих батальйонів). Мабуть – у кращих традиціях ЗСУ – в розпалі типові українські чвари.
Наприклад, «офіцери 72-бригади» можуть скаржитися, що це Мар’яна Безугла «неправильно повідомила про ротацію цієї бригади як про виведення», зробила це публічно й таким чином дала росіянам зрозуміти, що ось він вдалий момент. Тоді ВСрф розгорнули підкріплення та атакували, і тому (зруйноване) місто зараз за крок до падіння…
Панове, на якій планеті ви жили тиждень тому?
Даю орієнтир: можна подумати, що ніхто типу мене не знав про намічену ротацію (щонайменше) із 20-22 серпня (вибачте, точно не пригадую). Так, я не казав про це публічно, але: якби я про це знав, то як ви думаєте, я б «уберіг» той план від російського гру?
І який ідіот досі думає, що це перша російська атака під час запланованої ротації підрозділів ЗСУ?
Вибачте, але ця маячня мені вже набридла. Це як кричати глухій людині, що у неї за спиною небезпека, а потім дивуватися, чому вона своєчасно не реагує.
Загалом, мені цікаво було б почути, наскільки хтось прагне звалити всю провину на… і таким чином позбутися одного з найгучніших критиків системної некомпетентності українського Генштабу? Бо я просто відмовляюся вірити, що якийсь професійний військовий серйозно намагається пояснити, що це Безугла нині несе відповідальність за системну некомпетентність і слабку внутрішню безпеку у вищих ланках ЗСУ.
А як щодо того, що цієї катастрофи легко можна було б уникнути, якби Генштаб України лише дійсно виконував свою роботу? Наприклад, подбав про те, щоб вчасно вивести повністю виснажену 72-гу бригаду? Або написав цю кляту нову доктрину, щоб усіх офіцерів ЗСУ готували відповідно до досвіду цієї війни – замість того, щоб базуватись на радянському досвіді Другої світової війни, якому більш ніж 70 років! Тоді не було б проблем щоразу, коли відбувається ротація підрозділів.
І нарешті: невже «ми» маємо все це «обговорювати» публічно, місяцями, знову і знову – бо інакше ніхто й ніколи не візьметься за реформування цього бардака, відомого як Генштаб України та ЗСУ? Чи як?
…а потім люди дивуються, чому більшість бригад ЗСУ не можуть залучити достатньо добровольців…
Опубліковано 1 жовтня близько 12:30 за Києвом
Переклад Катерина Соболева, Антоніна Ящук
Редакція Ростислав Семків
Оригінал
