Мої вітання!
Якщо коротко…
ПОВІТРЯНА/РАКЕТНА ВІЙНА
росіяни продовжують діставати Україну своїми 12-14 «шахедами» за ніч. Вчора вони додали кілька крилатих ракет та Х-59, і деякі з них таки прорвалися куди не треба. Минула ніч знову була «винятково шахедною»…
Крім того, у квітні росіяни завдали потужного удару по базі Територіальної оборони на півдні Запоріжжя: коли рятувальники і пожежники (в супроводі журналістів) з’їхалися до місця події, по ним було нанесено додаткові ракетні удари… Я бачу в цьому чітке підтвердження того, що росіяни дізналися про практику «подвійного удару» від ізраїльтян…
Далі на південь росіяни поновили бомбардування та ракетні обстріли тилу української лінії фронту в трикутнику Новоолександрівка – Галицинівка – Покровськ. Як згадувалося (принаймні) в одному з попередніх звітів, Покровськ знаходиться приблизно в 40 км за лінією фронту, але є основним логістичним вузлом ЗСУ в цій частині України. Я й гадки не маю, що саме вони намагаються там вразити, бо ціляться вони лише по приватних будинках, а не по складах, не по місцевій залізничній станції, не по дорогах, не по мостах…
Фото з того, що журналісти описують як «селище Покровськ», вранці 5 квітня.
Щодо результатів ударів української авіації по російських авіабазах в ніч з 4 на 5 квітня… За всіма наявними даними, обстрілів зазнали чотири авіабази (з півночі на південь), і з такими наслідками:
- «енгельс-2»: українці заявили про пошкодження 3 бомбардувальників Ту-95 і загибель до 8 осіб наземного персоналу, але я поки що не бачив жодних доказів цього; навіть якщо й так, там залишилися тільки неробочі Ту-95; всі робочі зразки були евакуйовані на авіабазу «оленья» на кольському півострові ще в минулому році.
- курськ (схід): повідомляється про численні детонації, але жодних розмов про конкретні «результати».
- морозовськ: українці оголосили про знищення або пошкодження 6-8 Су-34, але останні супутникові фотографії не вказують на щось більше за 2-3 воронки на відстані 100-150 м від головного перону та інших різних споруд. Судячи з усього, при спробі знешкодити один з нерозірваних БПЛА було поранено 6-8 росіян.
- єйськ: українці кажуть про знищення двох Су-25, але я не бачив жодних доказів цього.
Підсумок: це був потужний рейд – особливо у випадку з морозовськом – але все ж таки здійснений БПЛА, яким не вистачало кінцевого наведення. Засоби: вони були заздалегідь запрограмовані на ураження конкретних координат; їхні оператори не мали можливості вносити корективи в останню хвилину, щоб, наприклад, націлитися на довгу шеренгу Су-34, акуратно припаркованих на головному пероні аеродрома. Як наслідок, ті дрони, що змогли прорватися крізь ППО, не влучили в цілі. Можливо, це на кілька годин сповільнило роботу цієї конкретної авіабази, але не більше того.
Хай там як, таких обстрілів має бути значно більше. І не лише по морозовську та єйську, а й по курську, бутурліновці, міллерово, приморсько-ахтарську, вітязевому, саках, бельбеку та джанкою (ну й хоча б іноді по Маріуполю та Мелітополю). Найкраще, якби по кожному аеродрому били хоча б по двічі на тиждень: тільки так можна почати серйозно перебити операції російських ПКС і не дати їм обстрілювати українські міста й села планерними бомбами.
Звичайно, для підготовки такої інтенсивної кампанії потрібен час: необхідно виготовити достатню кількість БПЛА, але зараз іншого шляху немає. Тим більше, що, за словами самого Зеленського, у ПС ЗСУ залишилося ракет класу «земля-повітря» приблизно на місяць інтенсивних бойових дій.
Тож поки всі західні політики й далі товчуться, як банда корумпованих пʼяниць, яким у голову вдарив фентаніл, кокаїн, метамфетамін та героїн одночасно — іншого рішення не буде. А час спливає. Навіть більше того…
БИТВА ЗА ДОНБАС
Кремінна… росіяни знову атакували Терни, але нападників розмолотили мінами, дронами й артилерійським вогнем. Отже, українські БПЛА в цьому секторі таки «працюють», тобто російські РЕБи побороли їх далеко не всі.
Російські військові біжать геть від Т-72, що підірвався на міні під час штурму в напрямку Тернів, 3-4 дні тому (українські позиції — ПРАВОРУЧ).
Бахмут… росіяни знову атакують Часів Яр всіма силами, які мають. Три дні тому (4 квітня) один масований штурм (у якому брали участь близько 30+ машин) українці відбили, не давши росіянам дійти до східної околиці поселення («район каналу»): завдяки мінам, дронам, мінометному вогню і навіть кільком артснарядам, випущених 45-тою артилерійською бригадою ЗСУ.
Однак через день росіяни — після серії потужних авіаударів бомбами УМПК — розгорнули ще одну штурмову групу ВДВ (загалом 32 танки і БМП). Судячи з відео, опублікованих у російських соціальних мережах, вони дісталися до Часового Яру по трасі 0506 майже безперешкодно: не підірвались на мінах, не потрапили під обстріли дронів, артилерії чи мінометів. Очевидно, що українцям або не вистачило снарядів, або вони не встигли їх застосувати, або і те, і друге, плюс їх щойно сильно обстріляли планерними бомбами — а ще росіяни якісно налаштували РЕБи, щоб глушити все, що до них летіло.
Тому українці відкривали вогонь у відповідь лише тоді, коли росіяни опинялися поруч, встигали вивантажити солдатів і забезпечити прикриття. Результат: від 5 квітня росіяни закріпилися на вулиці Зеленій і намагаються вийти до каналу Сіверський Донець — Донбас.
…ось вам і труднощі з БПЛА: тепер українські FPV-дрони «заблоковані», як місяць тому російські; й це доволі серйозна проблема.
… але такого б не сталося , якби використовувалися не дрони, а артилерійські снаряди – якби якісь системно некомпетентні телепні, що стоять на чолі «західного світу» врешті збагнули, що їх треба передавати… натомість, вони наразі передають міни тих калібрів, яких немає на озброєнні у ЗСУ, і через це українці змушені переробляти тисячі тих мін під наявні калібри… (і переробка кожної займає 10–15 хвилин, і це якщо у вас є необхідні інструменти… тож, тепер замисліться, скільки на це піде часу…)
Далі на південь: росіяни атакували західні райони Іванівського, але наявних звітів про це недостатньо, аби робити будь-які точніші оцінки.
Якщо в районі Часового Яру і є бодай якісь «добрі новини» – то це те, що – ще 4 квітня – українцям вдалося захопити оцей Т-72 із новим російським РЕБ-ом «завбільшки у пральну машину», встановленим на його башті. Отже, вони тепер зможуть його розібрати і винайти засоби протидії… сподіваємося, що вона з’явиться своєчасно.
Авдіївка… принаймні на цій ділянці фронту росіянам бракує РЕБу, до того ж російська група армій «центр» тепер не може провадити штурми силами, більшими за роту. Відповідно, за останні кілька днів 47-ма механізована та інші підрозділи вщент розгромили щонайменше дві атаки на Бердичі. Разом з тим, бригада втратила ще один М2/3 Бредлі… (як бувало й раніше, він спершу «знерухомився» – натрапив на міну, чи дістав удар у гусеницю – а потім українцям не вдалося відбуксирувати його назад до своєї оборонної лінії).
…кожен успіх має свою ціну…
Ще далі на південь – хоч українці це спростовують – росіяни заявляють про дрібний плацдарм за західному березі річки Дурної, південніше Семенівки. Тепер, перш ніж ви знову візьметеся нарікати – «от, нашо ти їх слухаєш»… зауважте що:
- українці (зокрема, офіційні особи) ніколи не «раді» «похвалитися» втратою ще частинки території, і
- як я вже писав раніше, російська військова думка вважає, що здобуття «плацдармів» завжди «в пріоритеті». І щойно він десь виникає, то його пріоритет «зростає до 100%».
От вам і нашо.
… на сьогодні все. Вибачте, що зараз не маю для вас глибшої аналітики: схоже ще один супер-дупер-некомпетентний американський посадовець знову нещодавно заявив щось у стилі «росія майже повністю відновила збройні сили». Тут я можу чесно визнати: я перестав покладати надії на американську політичну думку та політиків ще десь у далекому 2012-му, тож тепер не відстежую, що там верзуть «говірливі голови» десь між Анкоріджем, Сан-Діеґо, Бостоном і Маямі. Ба навіть не розумію, чому з ними досі зустрічаються всякі іноземні політики….
Проте мене вже стільки разів попросили прокоментувати цю заяву, що я тепер муситиму відшукати – хто ж це сказав, що саме він (чи вона?) сказали, та що саме – крім алкоголю та наркотиків – спонукало їх дійти такої безглуздої думки… 🙄
Оригінальний допис опубліковано 7 квітня
Переклад: Ірина Жигалюк, Антон Шигімага, Антоніна Ящук
Редакція: Ростислав Семків
Оригінал