Всім привіт!
Червень був довгим місяцем. Багато всього відбувалося й мені довелося добряче попрацювати – прогнози не надто райдужні (того я їх, як правило, й уникаю), але скабка в мізинці моєї ноги підказує, що все так триватиме й у липні. Через повальну зайнятість останніми днями, мене вистачило хіба на кілька «спорадичних виплесків» на ФБ, тому надійшов час «більшого» звіту…
СТРАТЕГІЧНИЙ РІВЕНЬ
Збережемо час і не будемо обговорювати ідіотичну та системну некомпетентність західних політиків та незламну прихильність нашого олігархату до «підтримання статус кво», а також латентну нездатність всієї системи вирішувати будь-які нагальні питання. Тому нікого не дивує, що кілька днів тому на межі колапсу опинилася Франція, а не російська лінія фронту…
Але ж, агов: я ж педантичний саркаст і тому не можу не наголосити, що в цих «французьких проблемах» є дещо позитивне: згадайте, що в XVIII сторіччі революція саме в цій країні привела багато механізмів у рух…
…але повернімося до війни…
ПОВІТРЯНА/РАКЕТНА БОРОТЬБА
Вранці 29 червня серія вибухів пролунала поблизу Токмака. Трохи пізніше того ж дня туди знову поцілили. Агентурна розвідка стверджує, що це вибухнув один із передових російських складів боєприпасів, а також був уражений зенітний комплекс С-300, що мав його прикривати. Впродовж останніх кількох днів сили ЗСУ та ПС ЗСУ також завдали кількох ударів по аеродромах Приморська та Бердянська: останній був чільною базою бойових гелікоптерів ВКС.
При цьому тішить, що російські зенітні комплекси «панцирь» досягли значного «успіху» в «перехоплюванні» ракет Storm Shadow, що й бачимо на фото:
…роблю висновок, що росіяни зробили гігантський крок вперед: їхні ЗРК не випускають ракети, щоб перехопити українські боєзаряди, а перехоплюють їх самими собою…
…так вони «незабаром» дійдуть до перехоплювання ракет голими руками…
З інших новин, що стосуються теми: в ніч з 1 на 2 липня росіяни запустили по Києву 3 «калібри» та 8 «шахедів»: все позбивали – й то ще на підступах до міста.
БИТВА ЗА ДОНБАС
Загальна картина… Видається, що західна та українська розвідки одностайні в тому, що росіяни сконцентрували найбільшу частину своїх сил між Сватовим на півночі та Сєвєродонецьком-Лисичанськом на півдні. Дослідники відкритих джерел також «підтверджують» наявність у цій зоні великої кількості ВДВ та інших підрозділів ВСрф…
Куп’янськ-Сватове-Кремінна… хоча всі російські «воєнблогери» лепечуть про наступ хваленої 76-тої дивізії ВДВ через ліс на північ від Сіверського Дінця, видається, що головний російський контрнаступ розгортається ще північніше. Принаймні, якщо вони кудись і просунулися, то це на захід від траси Р66 між Сватовим і Кремінною. Їхні відчайдушні атаки, як видається, змусили українську 66-ту бригаду відступити до лінії сіл від Ковалівки на півночі до Невського на півдні. Ситуація на цьому відтинку фронту залишається напруженою й навіть після двох тижнів зусиль інтенсивність обстрілів з боку росіян описують як «божевільну».
Читайте також: Як виглядає контрнаступ на Вугледарському напрямку: показують українські піхотинці та артилеристи
Бахмут… північ… тут українці тримають в тонусі російську 106-ту дивізію ВДВ, задіяну в районі Соледара: вгризаються у їхні позиції з півночі, заходу та південного заходу. На південному заході цієї ділянки за останні три дні 57-ма моторизована відбила ще одну російську контратаку та продовжила вгризатися в російські лінії у Берхівці.
Бахмут… південь… Українські 22-га механізована та 80-та десантно-штурмова зачистили три невеличких посадки на північний захід від Кліщіївки, а 3-тя штурмова і 28-ма механізована перетнули канал «Сіверський Донець – Донбас» та наблизилися до села із заходу та південного заходу.
На цьому напрямку авіація росіян здійснила доволі багато авіаударів в останні 3–4 дні – здебільшого застосовувалися літаки Су-25 і тактика «насипай і тікай», але іноді прилітало і від Ка-52 також.
Авдіївка… 26–27 червня українці звільнили (як водиться, повністю знищене) село Веселе, на північ від Авдіївки, однак загалом найбільша увага на цій ділянці прикута до Крутої Балки на сході та Водяного на півдні.
ПІВДЕННЕ ЗАПОРІЖЖЯ (та південно-східна Донеччина)
Загалом… тут поле бою зараз скидається на «шахову дошку». А саме: один командир робить «хід», на що інший командир «відповідає»… й так вони повсякчас намагаються «переманеврувати» одне одного…
Василівка… 128-ма гірсько-штурмова за останні кілька днів відбила низку злісних контратак росіян, та до того ще й знайшла час, щоб зачистити ділянку на північ від Жереб’янок – і згодом продовжити наступ вглиб самого села. Востаннє, коли до мене «доносилися новини» з цієї ділянки, 128-ма була зайнята перемелюванням залишків 429-го мотострілецького батальйону [у Купера батальйон, але, схоже, йдеться про 429-й полк – перекл.] ВСрф у Жереб’янках: згодом його підсилили підрозділом БАРС-32, але всі підкріплення росіян, що рушають у бік Василівки та прилеглих районів (містечко тримає 810-та бригада морської піхоти), потрапляють під важкі удари українських дронів , артилерії та систем HIMARS/MLRS.
Примітка: як повідомляють, українці наче також просуваються східніше Жереб’янок, приблизно у напрямку дороги, що сполучає села Нестерянка та Мирне. Гадаю, такий висновок роблять на підставі, наприклад, вчорашнього знищення російської системи РЕБ «полє-21», або ще ударів по артилерії ВСрф, кількома днями раніше. Однак, місцевість тут відкрита і дуже сильно замінована, і я не чув, не бачив і не знайшов доказів будь-яких просувань українців у цьому напрямку.
Читайте також: «Ми тримаємось на руїнах». Штурмовики з Мар’їнки розповіли про бої за місто, якого вже фактично немає
Оріхів… 28–29 червня російська контратака, що мала на меті виштовхнути українців на мінні поля на північ від Роботиного, провалилася. Це призвело для тяжких наслідків – для ВСрф. Рано-вранці 30 червня піхота ЗСУ (а хто ж іще…) інфільтрувалася до Новопокровки, потім пішла у штурм «на відстані ножового бою», через що російський гарнізон запанікував і побіг. 58-ма ЗВА відреагувала тим, що перекинула туди спєцназ (напевно, 45-ту бригаду), яка врятувала ситуацію до такої міри, що вони досі утримують південні околиці села. Проте, ЗСУ згодом (1 липня) інфільтрувалися на ділянку стику підрозділів БАРС-3 (що захищає Роботине) і 70-го мотострілецького полку (що захищається на ділянці між Роботиним та Вербовим). Російські позиції знову посипалися, що дало українським підкріпленням (38-й бригаді?) врізатися клином у ворожі порядки в напрямку Новопрокопівки (тут стоїть 1430-й мотострілецький полк). Не зрозуміло, як далеко вони зайшли, але цілком точно можна сказати, що українська операція тривала 48 годин безперервно, тож росіяни були виснажені (але й війська ЗСУ також). Напевне можна стверджувати, що тільки-но росіяни знову залучили частини зі складу 22-гої бригади спєцназу та кілька танків для того, аби заблокувати просування українців, 22-й бригаді знову перепало на горіхи від ще однієї української групи, що проникла, тепер зі східного флангу, в напрямку Вербового (тут стоїть 417-й окремий розвідбат ЗСрф)…
Загальний результат дуже добре показано на карті від Дона Гілла:
Українці відвоювали Пʼятихатки і тиждень відбивали контратаки. Зрештою увійшли в Жеребʼянки і теж відбивали там атаки впродовж тижня.
Поле перед Роботиним було дуже густо всіяне мінами — на відстані 1-1,5 метра.
Українці два тижні пробиралися по цьому щільному мінному полю і зрештою відвоювали Роботине, звідки почали просування вперед до Новопрокопівки.
Спершу росіяни, які оборонялися в Новопрокопівці, втекли, але потім сюди підвели резерви, і зараз тут тривають важкі бої.
Оскільки підрозділам ЗСУ на півдні Запорізької області в минулі кілька днів було суворо заборонено повідомляти про будь-які події, це на даний момент «останні» новини, які я знаю — втім, вони вже на 48 годин застарілі, тому я зрештою можу тільки зробити висновок, що ЗСУ розпочали атаку на другу лінію російської оборони (насправді обʼєднані другу і третю лінії), а росіяни майже напевно намагаються контратакувати.
Читайте також: М’ясорубка: російська тактика на другий рік повномасштабного вторгнення в Україну, — звіт RUSI
Старомайорське-Старомлинівка… Українська артилерія тут і далі нищила все, що можна назвати «російським і з дулом»…
Тим часом, схоже, що після кількаденної перерви російські вертольоти Ка-52 поновили бойові вильоти і позбивали досить багато українських машин, хоча я не знаю, чи на них іще можна їздити, чи вони вже перетворилися на «купу брухту».
Херсон… За минулий тиждень ЗСУ створили міцний плацдарм, що простягнувся вздовж усього південного берега Дніпра, від олешківських дач на півночі до північних околиць Білогрудового та Голої Пристані на півдні. Росіяни обстрілюють їх усім чим можуть: від ТОС-1 та авіабомб до артилерійських боєприпасів, і заявляють про «знищення» плацдарму вздовж Антонівського мосту. Втім, їхні військові блогери досі повняться панікою і повідомляють про серйозні втрати артилерії ВСрф. Я не дуже розумію всю цю російську «паніку», бо ж українцям іще «далеко» до, наприклад, розширення свого плацдарму на всю довжину річки Конка, і, відповідно, виходу на північні околиці Олешок, не кажучи вже про форсування Конки…
Не можу не зізнатися: мені відомо занадто мало, щоб зрозуміти, що там насправді відбувається.
Переклад: Ростислав Семків, Антон Шигімага, Антоніна Ящук
Редакція: Ростислав Семків
Оригінал