«Будемо орендувати місця в тюрмах за кордоном!» — відповів президент Франції Емманюель Макрон на запитання про переповнені в’язниці під час недавнього прямого ефіру на телебаченні. Пожартував, гадаєте? Зовсім ні. Французький міністр внутрішніх справ Жеральд Дарманен уже вивчає таку можливість, а заразом і закордонний досвід такої практики.
З-поміж держав, що запровадили новацію, — Норвегія, Нідерланди, Данія, Бельгія та інші європейські країни. «У 2015 році Норвегія перевела приблизно 250 в’язнів до закладу позбавлення волі міста Норгерхавен у Нідерландах у межах трирічної угоди вартістю 25,5 мільйона євро на рік, — розповідає радіо Europe1. — Нідерланди, які самі приймають багато іноземних правопорушників, оголосили про намір перевести 500 іноземних ув’язнених до міста Тарту в Естонії, щоб компенсувати нестачу персоналу й місць у своїх власних установах. У 2024 році Данія підписала угоду з Косовом про оренду на десять років 300 місць у тюрмах на суму 210 мільйонів євро».
Як більшість держав світу, Франція потерпає від нестачі пенітенціарних закладів. Нині рівень перенаселення тюрем — 133 %, 82 912 ув’язнених на 62 358 місць. За даними дослідження, опублікованого в червні 2024 року Радою Європи, Франція є однією з країн Європи з найгіршими показниками переповненості в’язниць, посідаючи третє місце після Кіпру й Румунії. Емманюель Макрон також вважає доречним залучати ув’язнених до оплати витрат на їх утримання. Крайні праві й консерватори загалом з таким задумом погоджуються, крайні ліві критикують. Вони звинувачують президента в негуманному ставленні до засуджених.
Проблема безпеки регулярно виринає в публічних дебатах останні кілька десятків років, особливо після терактів 2015 року. Зокрема, Макрону нагадують, що в передвиборчій програмі до першого мандату 2017 року він обіцяв побудувати нові заклади позбавлення волі, що додатково вмістили б 15 000 правопорушників. Проте за вісім років правління з’явилися лише 5000 місць, стільки ж будують, решта — лише заплановані. Сьогодні обслуговування тюрем коштує Франції 10 мільйонів євро на день.
У пресслужбі французького міністерства внутрішніх справ Тижню пояснили, що саму ідея оренди тюремних місць за кордоном лише обмірковують, конкретних кандидатів на партнерство не визначили. Юристи також не висловилися, чи варто ухвалити відповідний новий закон. Яких ув’язнених можна буде направляти до таких в’язниць? З якою структурою, державною чи приватною, варто укласти угоду? Право якої держави застосовуватиметься до засуджених? Як розв’язувати питання з мовою та персоналом таких тюрем?
Більшість держав, які вже вдаються до такої практики, висилають за свої кордони переважно іноземців, засуджених до депортації. Чи може стати одним з партнерів із приймання засуджених Україна? Повністю відкидати такий варіант не можна. З одного боку, активні бойові дії на нашій території легко могли б стати приводом до вселенського ґвалту протестувальників, але з другого — перспектива потрапити за ґрати до держави, де точиться війна, могла б остудити не одну гарячу голову.
Інша альтернатива — розбудова мережі приватних тюрем. Такі моделі вже існують у Сполучених Штатах Америки, Австралії та Великій Британії. Цей концепт загалом сильно критикують через складніший доступ до контролю за роботою закладу, неефективне управління й поширення наркотиків поміж ув’язненими.