Тіньовий бік європейської гуманітарної акції на Донбасі

30 Липня 2015, 14:37

ЄС фінансує міжнародну гуманітарну акцію в межах програми ECHO (European Commission Humanitarian Office) ціною приблизно €1 млрд за рік. Допомога цивільному населенню надходить за посередництва великих гуманітарних організацій, таких як «Червоний Хрест», Міжнародна організація інвалідів або «Окс­фам», котрі забезпечують харчами та медикаментами тих, хто мешкає в зонах збройних конфліктів і природних катастроф.

Від початку війни на Донбасі таку допомогу стали відправляти й до України. Програма Європейського Союзу ECHO передбачила на 2015 рік трохи більше ніж €50 млн для її громадян. Ці гроші для біженців, але переважно для мешканців Донбасу, де потреби найбільші, як кажуть координатори ECHO. У пропор­ції до загального бюджету ЄС витрачає 55% фондів саме на підтримку жителів територій, захоплених сепаратистами.

Утім, упродовж кількох останніх тижнів, керівники програми констатують, що фінансову допомогу, виділену для підтримки населення Донбасу, стало дуже важко доставляти на місце. «Ми не знаємо причин, але констатуємо факт», – за­явив у приватній розмові з Тижнем працівник брюссельського офісу програми на умовах анонімності. «Після тривалих роздумів зі згоди свого безпосереднього керівництва ми вирішили найближчим часом навідатися до Москви, щоб провести переговори й налагодити кращий діалог із сепаратистами», – повідомило те саме джерело.

Від самого початку конфлікту бачимо: Росія робила все, щоб дискваліфікувати ЄС як потенційного учасника переговорів стосовно війни в Україні

Орієнтовно місію заплановано на вересень або жовтень. Зовні все має такий вигляд, ніби йдеться лише про спрощення шляху надходжень гумконвоїв ЄС. Але насправді мова про значно серйозніші речі. Адже гуманітарка Євросоюзу, як і скрізь, залишається інструментом політики. Її відправка має вочевидь символічне значення.
Офіційно європейська допомога розподіляється за «недискримінаційним принципом» і відповідно до потреб бенефіціарів. Але в реальності це також складова дипломатії, знаряддя встановлення діалогу, коли всі дипломатичні зв’язки перервано.

Схема працює в обох напрямках. Коли територія закривається для будь-якої допомоги, це означає, що відносин фактично не існує, а коли відкривається, тоді з’являється можливість поспілкуватись і на інші теми. Саме так Європейський Союз направляє гуманітарку в Сирію, зокрема й на землі, які перебувають під контролем Башара Асада. Хоча проти самого режиму європейці активно борються.

Європейський Союз не визнав донбаських сепаратистів. Попри те, керівники гуманітарних місій із ними безпосередньо спілкуються, коли йдеться про організацію допомоги населенню, від самого початку конфлікту. Все це є складовою дуже тонкої та складної гри, через яку ЄС намагається реалізувати власні політичні цілі.

Поза тим варто замислитися, чи не припускається Євросоюз величезної помилки, плануючи поїздку до Москви в пошуках розблокування доступу до донбаських територій? Якою є справжня ціль такої ініціативи? Від самого початку конфлікту бачимо: Росія робила все, щоб дискваліфікувати ЄС як потенційного учасника переговорів стосовно війни в Україні. Кремль відмовлявся говорити на цю тему з Європейською комісією і погоджувався лише на діалог з окремими країнами, як-от Німеччина та Франція. Так виникли мінські домовленості, яким передували переговори за участю Анґели Меркель та Франсуа Олланда, але не Федеріки Моґеріні, відповідальної за міжнародну політику ЄС. Збираючись до Москви, керівники програми ECHO, отже, намагатимуться створити переговірний майданчик для Євросоюзу та Росії стосовно ситуації в Україні.

Читайте також: Будапештський шлях мінських угод

Можна було б, певно, і зрозуміти чиновництво ЄС, якби не факт: цей візит за наслідком означатиме, що Брюссель залишає за Москвою право сказати своє слово стосовно подій на Донбасі. Так, ніби за нею визнано негласний суверенітет над цими територіями і внутрішній кордон у регіоні встановився всерйоз і надовго. Тож, мовляв, треба бути прагматиками, сприйняти лінію розлому й жити з нею як із даністю, можливо, й у перспективі багатьох поколінь.
Схоже, що йдеться про цілком недоречне заохочення путінської Росії, про мовчазну згоду на те, щоб Донбас став новою зоною замороженого конфлікту, подібною до Нагірного Карабаху, Абхазії чи Придністров’я. Натомість як українці, так і представники ЄС повинні знати: Брюссель працює на якнайшвидше завершення конфлікту, навіть коли всі розуміють, що легко й просто нічого не зробиться. Хоч би який шляхетний привід мав візит, котрий готує керівництво ECHO, сутність його контрпродуктивна, якщо справді дбати про загальну європейську безпеку.