Тінь Тріанона

Політика
20 Січня 2011, 00:00
 ДО ФОТО: БРАМА В ІМПЕРІЮ. Монумент переходу угрів через Карпати на Верецькому перевалі в Україні 
Відсутність геополітичної стратегії України в регіоні Центрально-Східної Європи призводить до певних тактичних поразок, кількість яких збільшуватиметься внаслідок сприйняття України як держави, що не вміє відстоювати власні інтереси. Після того, коли Київ мовчки спостерігав за роздачею румунських паспортів для буковинських і одеських румунів та мусив погодитися з невигідним розподілом шельфу навколо острова Зміїний, настав час поступитися Угорщині. З 1 січня 2011 року в цій країні набув чинності закон про спрощене надання громадянства іноземним громадянам (зокрема й українським), угорцям за національністю. Момент для «полювання» на етнічних угорців обрано не випадково: з січня по липень Угорщина головуватиме в ЄС.
Комплекс втраченої «величі»
Все ХХ століття угорців не покидала думка, що їх обікрали. За умовами Тріанонського договору 1920 року, країну було позбавлено 2/3 земель колишнього Угорського королівства (у складі Австро-Угорщини), поза межами країни опинилося близько 2 млн угорців. З економічного погляду Будапешт втратив владу над 58% залізниць (причому було «обрізано» своєрідне кільце по угорських окраїнах, внаслідок чого систему залізничного сполучення треба було створювати наново), 60% доріг, 84% лісових ресурсів, 83% залізної руди, 43% орних земель, 29% бурого вугілля. «Пошматована Угорщина – горе-край, ціла Угорщина – держава-рай», – з таким слоганом угорці пережили міжвоєнний період, Другу світову і комунізм. 
Угорщина не поодинока у своїй ностальгії. Подібно до втрачених «кресів» Польщі на Сході, угорці посипали голову попелом через «відтяті» землі навколо посттріанонської Угорщини. Як зауважив польський публіцист Войцех Мазярський, «у деяких аспектах Угорщина та Польща є цілком співзвучні: читач мав би у відповідних місцях підставляти назви залежно від того, про яку державу хотів би прочитати: Україна/Румунія, Литва/Словаччина, Львів/Тімішоара, Вільнюс/Братислава». Ін­ша річ, що поляки вели багатолітню дискусію щодо важливості для їхнього державного інтересу існування національних держав українців, білорусів і литовців, то в Угорщині почуття втраченої величі лише підігрівалося. Словаччина не називалася інакше як «Верхня Угорщина», а Хорватія – «Славонорсаг».
Оточені «ворогами»
Попри те що Угорщина провадила спільну політику в рамках Вишеградської четвірки – Чехія, Польща, Словаччина, Угорщина – щодо членства в НАТО та Євросоюзі, на регіональному рівні Будапешт встигає сваритися з практично усіма сусідами (нерідко не з власної ініціативи). Угорщина та Румунія створювали одна одній перешкоди при вступі до НАТО (Румунія намагалася випередити Угорщину). А 2000 року румуни провели показові військові навчання в Трансільванії, щоб оцінити поведінку угорської меншини в регіоні.
Відносини зі Словаччиною опинилися майже в глухому куті в серпні 2009 року, коли угорці намагалися відкрити пам’ятник своєму королю Стефану Великому у прикордонному словацькому місті Комарно (на околицях цього міста та в окрузі Дунайська Стреда угорці становлять до 70% населення). Тоді популістський прем’єр Словаччини Роберт Фіцо заборонив в’їзд до країни угорському президентові Ласло Шойому. Супроводжувала це непорозуміння баталія навколо словацького мовного закону, за яким державною мовою повинні були володіти всі чиновники, вчителі та навіть продавці в магазинах. Братислава намагалася змусити вивчити словацьку тих угорців, хто принципово її не вживав, вважаючи словацьку владу окупаційною.
Українцям угорські ревізіоністи насолили відкриттям пам’ятника переходу угрів через Карпати (в 896 році) на Верецькому перевалі між сучасним Закарпаттям та Львівською областю (про міфічний характер приходу угорців карпатським шляхом див. Тиждень №2/2011). Семиметровий монумент таки звели 2008 року, оскільки тодішній президент України Віктор Ющенко дав дозвіл на його спорудження в обмін на появу Пам’ятного знаку жертвам Голодомору в Будапешті (відкрито в квітні 2009-го).
Приманка громадянством
Угорський прем’єр Віктор Орбан сподівається, що програма зміцнення етнічних кордонів навколо Угорщини має охопити п’ять мільйонів угорців поза межами країни. Не змінюючи державних кордонів (в межах Євросоюзу як таких їх уже практично немає), посилити присутність угорського національного елемента в інший спосіб – надавши угорське громадянство тим, чиї предки проживали на території Угорського королівства до 1920-го, або в 1940–1945 роках. Чимало потенційних громадян «розширеної» таким чином Угорщини вже мають статус «закордонного угорця».
У 2004 році було проведено референдум щодо можливості отримання громадянства «бідними родичами», тоді більшість угорців відкинула цю ідею, вочевидь, побоюючись хвилі мігрантів. Тепер же правоконсервативна коаліція ухвалила таке рішення, не цікавлячись думкою співвітчизників. Тут варто було б зазначити, що для Будапешта характерне завищення даних по угорцях у діаспорі: зокрема, прийнято вважати, що в Румунії живе до 2,5 млн громадян угорського походження (румуни наводять дані в 1,7 млн); для Закарпаття цифра сягає 400 тис. угорців, натомість за українськими даними – лише 150 тис. У Словаччині угорці нарахували до 600 тис. одноплемінників, натомість за словацькими даними їх 520 тис. До речі, Словаччина вже попередила, що позбавлятиме громадянства тих, хто прийме угорське. 
А що ж Україна? Поки офіційної позиції МЗС щодо цього не оприлюднило. А мало б, зважаючи, що на західних кордонах України розмиваються основи державності, а влада іншої держави прямо порушує українське законодавство, яке не передбачає подвійного громадянства. 
Черга до консульства в Береговому за громадянством вже сягнула 5 тис. осіб і розтяглася за часом прийомів до травня. Про це повідомило Польське агентство преси, охрестивши цю новину так: «Українці Закарпаття хочуть бути угорцями». Агентство цитує громадянку України угорського походження Наталю, котра, проживаючи в Києві, пояснює ажіотаж серед закарпатських угорців бажанням без віз подорожувати Європою в пошуках праці. Натомість одноплемінник Наталі, також киянин Іштван, пояснив Тижню: «Це всього-на-всього громадянство, а не паспорт. Папір, на якому буде написано, що я громадянин Угорщини». Тому сам Іштван та його родина у Мукачевому поки що не вирішили, чи звертатися до угорських консульських установ. План Будапешта зі зміцнення етнічних кордонів без надання новоспеченим угорцям відповідних прав й до того ж із одночасним позбавленням їх першого громадянства може завести закарпатських угорців у безвихідь. Найбідніша країна Вишеградської четвірки, окрім гучного титулу «громадянин Угорщини», навряд чи спроможеться запропонувати співвітчизникам в Україні щось більше.  
ЕКСКЛЮЗИВ

«Бальзам на душу»

Євродепутат Бейла Ковач: «П’ять – сім тисяч угорців Закарпаття вже побажали отримати громадянство Угорщини»

Спілкувався :Олександр Ворошилов, Берегове

У закарпатському місті Берегове, де мешкає чисельна громада українських угорців, 5 грудня 2010 року відкрито офіс-бюро депутата Європарламенту Бейли Ковача, який є також представником угорської партії «Йоббік». Як зазначається у прес-релізі, головна мета офісу – благодійність у сфері культури, освіти, економіки та допомога українським громадянам. Утім, Бейла Ковач не приховує іншої функції свого офісу – надання консультацій та допомоги закарпатським угорцям у питаннях подання документів на отримання громадянства Угорщини.

«Йоббік» («За кращу Угорщину») – ультраправа націоналістична партія, яка посіла третє місце на останніх виборах і отримала 47 місць в угорському парламенті, троє депутатів якої пройшли в Європарламент. У міжнародній пресі цю партію звинувачують в антисемітизмі та утисках ромського населення, а також в активній підтримці ідеї щодо будівництва «Великої Угорщини» – об’єднання колишніх угорських територій, які було втрачено після Першої світової війни. Це «об’єднання» нині відбувається на рівні свідомості угорців, зокрема, тих, хто «за історичним збігом обставин» опинився за «обрізаним» кордоном.

У. Т.: Ваш офіс і ви особисто плануєте допомагати вирішувати питання лише угорцям Закарпаття? 

– Ще відкриваючи бюро, я зауважив, що воно для всіх громадян, незалежно від того, хто вони – угорці, українці, росіяни або русини (Угорщина – прихильник русинського руху. – Ред.). Будь-хто може звернутися сюди з будь-яких питань. Звісно, одразу варто зауважити, що мої можливості допомогти цим людям обмежені… Ще до відкриття бюро вже були закиди, що офіс стане партійним бюро «Йоббік». Але запевняю – це не так. Наступного тижня у мене заплановано зустріч із держсекретарем угорського МЗС Жолтом Нейметом. Планую обговорити одне важливе питання. Адже наше бюро бажає укласти договір про надання консультативних, інформаційних послуг щодо спрощеного отримання угорського громадянства. Ми плануємо надавати консультації, як правильно і швидко зібрати необхідний пакет документів. А це має значно розвантажити роботу угорського консульства. 

У. Т.: Спрощене надання громадянства Угорщиною закарпатцям може спровокувати їхній від’їзд із України. Як ви вважаєте, чи не зашкодить це відносинам між нашими країнами в майбутньому?

– Я абсолютно не переймаюся цим питанням. Якраз навпаки. Чому? Досі багато угорців не можуть забути драматичний день 4 грудня 2005 року. Тоді народ Угорщини не проголосував за надання угорського громадянства угорцям, які мешкають за кордоном. Вилікувати той біль, що до цього часу в серцях багатьох, доволі важко. Але тепер у них нарешті з’явився шанс вільно заявити про своє бажання стати громадянином Угорщини – і це для них справжній… Як би влучніше сказати… 

У. Т.: Бальзам на душу?

– Так, запам’ятаю цей вираз… Чи вплине це негативно на відносини наших країн? Гадаю, що ні. Українська держава розуміє ситуацію. І в майбутньому не думаю, що виникатимуть якісь перешкоди цьому процесу… Я вивчав трохи Конституцію України. І там зазначено, що люди, які мешкають на території України, повинні бути громадянами України. Крапка. Нічого більше.

У. Т.: Однак подвійне громадянство в Україні офіційно не дозволено.

– Законодавчо це не заборонено (в Україні подвійне громадянство заборонене – Ред.). Можливо, не слід навіть звертатися до прикладу інших країн. Як на мене, то для українського уряду нічого дивного в цьому немає. Тому що прекрасно знаю, скільки мільйонів громадян Росії живе на території України, особливо на Сході – від Києва до Глухова (хіба в усвідомленні Владіміра Путіна. – Ред.). Тому я не думаю, що це велика проблема. Нинішній уряд України не шукає жодних приводів для конфлікту з Угорщиною та Євросоюзом, а навпаки. Я добре пам’ятаю візит 

Віктора Януковича до Брюсселя. І в мене залишилися лише приємні враження від його приїзду.

У. Т.: Як мені відомо, закарпатські угорці стурбовані можливою втратою багатьох привілеїв, які вони нині отримують як громадяни України. Чи є гарантії, що такого не станеться, якщо вони матимуть подвійне громадянство?

– З нашого боку (Угорщини. – Авт.), звісно, жодних гарантій не може бути. Вони мають бути з боку українського уряду. Але досі ніхто не вимагав їх, і ніхто не пропонував. Проте людей лякають можливі «репресії». Адже історія останніх десятиліть залишила в душах подібне відчуття, яке ми цілком можемо зрозуміти.

Але у кого є такий страх, час його вилікує. Тому багато хто зараз просто спостерігатиме, як піде процес, чи отримали їхні сусіди громадянство Угорщини та ЄС. Якщо побачать, що не виникає жодних проблем і немає негативних результатів, інші також зважаться на цей крок.

І ще одне важливе зауваження. Угорський закон щодо спрощеного надання громадянства ухвалений без обмеження терміну дії. Тобто якщо людина все-таки вирішить, може звернутися до нас і за кілька років.

У. Т.: Скільки закарпатців вже забажало стати громадянами Угорщини?

– На жаль, точно не пам’ятаю. Десь близько п’яти – семи тисяч. Але були свята і консульство лише розпочало свою роботу. Як я знаю, вже кожні півгодини призначається дата для чергового бажаючого (отримати громадянство Угорщини. – Авт.). Це перші пташки, які полетять. І саме вони зроблять весну…

У. Т.: Хто має право скористатися спрощеною системою отримання громадянства Угорщини? Лише ті, хто має угорське коріння?

– Звісно. Адже я не думаю, що є дуже багато громадян України, які бажають стати саме громадянами Угорщини… Окрім тих, хто хоче не мати проблем із візовими питаннями. 

БІОГРАФІЧНА НОТА

Бейла Ковач (Bela Kovacs)

Угорський політик, член руху «За кращу Угорщину» («Йоббік») з 2005-го. Народився 1960 року в Будапешті. Закінчив Московський інститут міжнародних відносин, працював у міжнародних асоціаціях торговельного права в Росії та Японії. З 2010-го – депутат Європарламенту, не приєднався до жодної з фракцій.