Бо що в тій Хартії вільної людини, яку нещодавно оприлюднила ініціативна група «Першого грудня», було сказано такого, що могло б не сподобатися владі?
Тому дивно, що поміж тієї еліти, яка сама себе возвела до цього рівня, не опинилися й окремі елітарні гопники. Бо чим вони не моральні авторитети для зденаціоналізованого люмпена? Який, між іншим, за твердженням ХВЛ, теж належить до українців.
У будь-якому разі вила юродивого Ляшка народові зрозумілі більше, ніж інтелігентські сюсюкання в країні, де права людини упосліджено такою мірою, що далі вже – нірвана. Судова система не діє, вона корумпована згори донизу. Правоохоронні органи зайняті лише одним видом діяльності – власним збагаченням. Прокурор чи мент на мерсі вже не дивина, це реальність, з якою всі змирилися. Чиновники розперезалися до краю, для них теж не писані жодні закони. Вони поза законами, поза нормами моралі на чолі з міністрами, нардепами і президентом.
А що ж маленький, неелітарний українець? Такий, як я. Бо яка ж я еліта порівняно з височайше богообраними? Так от про нього, про цього українця, і про його упосліджені права є бодай слово у тій ХВЛ? Про право українця на свободу зібрань, про право БОРОНИТИ свої права. Є? А про політичні переслідування є? Не чую! Голосніше!.. Нічого не чути. Мабуть, глушилку з Банкової включили. Бо немає там ані слова про це.
А якщо там немає ані слова про сплюндровані права людини в нашій державі, то чи не означає це, що все у нас із правами чудово?
А може, там є бодай згадка про авторитарний режим? Де там! Навіть слова такого «режим» немає. А про що є?
Є про те, що «учорашні люди» (це ж треба, як делікатно, як виважено – постарався хтось із колишніх! – Ю. В.) силуються «розбудовувати державу» старими методами насильства й обману, не маючи та й не знаючи вищих цілей».
А назвати цих «учорашніх» уже кишка була заслабка? І що мається на увазі під «розбудовуванням держави»? Межигір’я? Синьогора? Сухолуччя?
Здивував мене й заклик до «безумовної поваги до прав російськомовного українства». Це що, за підказкою з Кремля? Та у нас якраз російськомовні зараз і в повазі. Чи їм ще чогось бракує? А чи можна вважати російськомовними українцями гастарбайтерів Саламатіна, Калініна, Азарова? А як бути з повагою до представників інших націй?
А як вам отакий пасаж: «Тінь сумніву торкнулася багатьох сердець. Однак тінь сумніву завжди йде поруч із людиною. Не варто боятися тіней. Треба шукати світла відповідей, які дають силу проти зневіри і надають сенсу нашому життю».
Стоп. Я не второпав. Це Хартія чи поема? Невже вона вийшла з-під пера нашого сучасника, а не з-під пера Маркіяна Шашкевича? А може, це пародія на «Книгу Екклезіаста» і «Пісню пісень»? Тоді чого б її не заримувати і співати під бандуру? «Тінь сумніву торкнулася сердець – Тепер уже напевно нам капець».
Та й бігме настане, бо до чого закликає нас ця самозвана еліта: «Любити означає бажати ближньому добра». Себто я мав би бажати добра і ворогам нації?
Ні, турку, – проривається у мою свідомість елітарний хробачок, – читай далі. Там сказано чітко: «Толерантність водночас не означає безпринципності: вона не дає визнання і виправдання тим, хто свідомо діє проти нашої держави, прагнучи її розколу чи занепаду».
Ага, отже, цих, бодай би виздихали, не любити можна. А хробачок знову: «Яке виздихали? Це ж не толерантно!» Ось що значить не належати до еліти. Я, простий смертний, наївно бажаю смерті ворогам нації. А еліта хоче, щоб я їх мав за українців. Почитай, еліто, коментарі в інтернеті – ти побачиш, що народ бажає того самого, що і я.
А, між іншим, про ворогів нації в ХВЛ теж анічичирк. Навіть такого слова, як «ворог», немає. Немає в нас ворогів. Ідилія.
У той час як температура протестного кипіння народу вже дійшла до позначки, після якої тільки бракує віщого слова, народ чує гарні заколисуючі заповіді: любити, мислити, бути господарем, бути лідером, бути успішною державою… І не обзивати дядю какою. Бо це не толерантно. Дядя ж прі ісполнєнії.
А народові так бракує вождів! Бракує конкретних заяв, конкретних закликів і конкретних вказівок, ЩО РОБИТИ. Натомість еліта пускає слинки. Еліта не годна назвати чорне чорним і обволікає все у привабливі барвисті фантики, всередині яких нас чекає солодка цюця: смокчіть і вам відчинять. Не стукайте, боронь Боже, а смокчіть.
«Бути відкритим суспільством, – повчає нас ХВЛ, – означає вгамовувати агресію». Чудово. Краще не скажеш. При цих словах за помахом Чєчєтова звучать тривалі оплески. Саме так – жодної агресії. Жодних мітингів, протестів, страйків.
І БОЛЬШЕ ТРЬОХ НЄ САБІРАТЬСЯ!