Близько 32 млн британців, тобто понад половина дорослого населення країни, уже отримали першу дозу вакцини проти COVID-19. Це найбільший відсоток охоплення населення серед великих індустріальних країн. Водночас торік Велика Британія мала найгірші показники щодо кількості інфікованих і найбільше виявлених випадків у Європі. Проте нині Сполучене Королівство фіксує менше випадків зараження, ніж будь-яка інша країна, окрім Португалії. Саме тому уряд планує швидко «відкривати» економіку, а занепокоєне населення сподівається на поступове послаблення карантинних обмежень. Багатьом людям здається, що час повертатися до звичного життя.
Але що таке звичне життя? Понад рік усіх закликали за змогою працювати з дому. Мільйони працівників дослухалися рекомендацій — і мільйони роботодавців виявили, що так дешевше й цілком ефективно. Як наслідок, центральні частини міст знелюднилися, міські електрички спорожніли, а чимало британських компаній закрили офіси в центрі міст і змінили модель зайнятості. Чимало людей зізналися, що коли вони працюють із дому, то почуваються ізольованими й менше схильні до креативного мислення через відсутність живого спілкування з колегами. Проте водночас багато хто радіє, що не мусить їздити на роботу, і воліє й надалі працювати дистанційно хоча би один чи два дні на тиждень.
Отже, звичні пересування, вочевидь, зміняться. Громадський транспорт зазнав суттєвих збитків упродовж останнього року: пасажирська завантаженість потягів нині становить менш ніж 20% від тієї, що була до пандемії; автобуси їздять майже порожні. Чимало послуг доведеться згорнути, якщо пасажири не повернуться — а страх перед коронавірусною хворобою досі великий. На дорогах стало менше автівок, але не заторів: у намаганні заохотити пересування велосипедами влада звузила автомобільні траси та заблокувала внутрішні вулиці. Кількість велосипедів на дорогах особливо не зросла, усупереч сподіванням на «зелену» революцію у транспорті, а обмеження лише роздратували автомобілістів.
Читайте також: Третій пішов
Істотною тенденцією стало те, що британці полишають великі міста. Тисячі родин переїхали з Лондона в сільську місцевість, особливо ті, хто має змогу працювати з дому. У великих містах ціни на житло знизилися й натомість зросли в селах та на узбережжі, де тепер багато хто прагне мешкати. Чи означає це смерть мегаполісів у Великій Британії? Звісно, тисячі ресторанів і пабів закриються назавжди. У закладах швидкого харчування також стане менше відвідувачів, а крамниці в центрі міст ніколи не повернуть колишньої жвавої торгівлі, позаяк суттєво зростають онлайн-закупи. Коли менше людей приїжджатиме в центр, постраждають також культурні й суспільні заходи. Менше людей відвідуватиме музеї, зоопарки й галереї. Театрам, двері яких місяцями не відчиняли, нелегко буде знову привабити глядачів. Також позачиняються кінотеатри. Торік уряд повідомив про виділення £1,57 млрд ($2,17 млрд) екстреної допомоги для підтримки мистецтва, а минулого тижня стало відомо про додаткові кошти. Утім, багатьом галереям і театрам усе одно виявиться важко знову відчинитися.
Зміниться життя й в інших аспектах. Одним із пріоритетів у суспільстві стане здоров’я. Знадобляться кошти на подальші наукові дослідження й будівництво нових заводів для виготовлення вакцин. Клініки найматимуть більше лікарів і медсестер. Водночас психотерапія, що неабияк постраждала через карантини, потребуватиме збільшення бюджету, щоб упоратися зі зростанням кількості пацієнтів із психічними захворюваннями. Також знадобляться кошти на перекваліфікацію сотень тисяч людей, професії яких зникли внаслідок пандемії. Великій Британії доведеться швидко пристосовуватися до нової економіки, у якій туризм, сфера послуг і розваг відіграють значно меншу роль.
Як і в більшості країн Заходу, загалом економіка Великої Британії зазнала сильного удару. Знадобляться роки, щоб виплатити борги, які накопичив уряд, а також доведеться виділити великі гранти на підтримку працівників, яких звільнили внаслідок пандемії. Канцлер скарбниці (чи то пак міністр фінансів) Ріші Сунак уже повідомив про істотні підвищення деяких податків, і слід очікувати на багато інших. Економіка Великої Британії зазнала найгіршої рецесії в мирний час, насамперед суттєвого зменшення обсягів виробництва. Невідомо, чи вдасться їй швидко відновитися: завдяки вакцинаційній програмі локдаун може завершитися раніше, ніж будь-де в Європі, що забезпечить країні конкурентну перевагу. Проте вона може врівноважитися за рахунок зростання втрат, спричинених Brexit. Уже зараз експортувати товари в Європейський Союз стало складніше й дорожче.
Читайте також: Коронавірусна корупція в ФРН: заробити на пандемії
Пандемія маскувала колишні гострі розколи навколо Brexit, однак також погіршила політичні відносини Сполученого Королівства з ЄС, особливо після спроб європейців заборонити експортувати вакцину у Британію. Це спричинило масове обурення і спонукало багатьох людей критикувати ЄС та дякувати, що країна більше не є членом Союзу. Нинішні кепські відносини з Брюсселем навряд чи швидко налагодяться.
Пандемія коронавірусної хвороби також суттєво вплинула на внутрішню політику Великої Британії. Завдяки успішній вакцинаційній програмі прем’єр-міністр Боріс Джонсон трохи повернув утрачений авторитет, і тепер уряд консерваторів в опитуваннях випереджає лейбористів. Натомість Лейбористська партія постраждала через те, що її новий лідер Кір Стармер вирішив підтримати чимало екстрених законів уряду, пов’язаних із коронавірусною хворобою, і став значно менш ефективним лідером опозиції. Проте політика постраждала загалом. Чимало людей утратили віру у владу. Громадськість більше не підтримує парламент. Політиків уважають нездатними розв’язувати масштабні питання, перед якими постала країна. У новинах переважно йдеться про соціальні зміни, зокрема наростання конфлікту довкола расових питань і ставлення до етнічних меншин, і так триватиме й далі. Так само, як і Америка, Британія мусить давати раду із суспільним розколом, безладом і занепадом національної єдності.
Одним із наслідків екстрених заходів у відповідь на кризу Brexit є те, що під загрозою опинилася британська традиція свободи й демократії. Чимало законів прийняли без громадських дебатів, і зміни були такими стрімкими, що пересічні громадяни заплуталися: що дозволено, а що ні. Нині панує побоювання, що уряд і далі прийматиме закони без обговорень і консультацій. Це також серйозно підірвало довіру до поліції. Правоохоронці мали важку роботу — забезпечували карантинні обмеження, які до кінця не розуміли ні вони самі, ні народ. На тлі злості щодо гаданої дискримінації етнічних меншин у поліції Великої Британії в майбутньому складно буде підтримувати суспільну гармонію з огляду на зростання недовіри до правоохоронців.
Читайте також: Вакцинація: приборкати пожежу
Багатьом людям довгочасні наслідки пандемії видаються сумними і згубними для британського способу життя. Проте пандемія принесла й деякі позитивні зміни. Чимало людей знайшли розраду в релігії, і релігійні лідери здобули більшу суспільну підтримку. Укріпився дух суспільної солідарності та добросусідства, оскільки люди більше об’єднувалися й допомагали одне одному. Компанії застосували людяніший підхід до своїх працівників. Кожен усвідомив цінність друзів і рідних, коли всі були змушені триматися на відстані одне від одного. Хай як дивно, але пандемія призвела до зниження народжуваності. Замість сприяти сексуальним стосункам людей, зачинених удома, більшість відклали плани заводити дітей.
Життя поступово повертатиметься до такого, яким було раніше. Однак ще довго ніхто не зможе легко подорожувати за кордон або не вважатиме такі подорожі безпечними. Сильного удару зазнали оптимістичний настрій і віра в матеріальний прогрес та процвітання. Тінь пандемії і трагічний рівень смертності ще багато років нависатимуть над країною.