Вчора Віктор Медведчук порушив довгу мовчанку і розродився розлогою статтею у російських «Ізвєстіях» під назвою «Український синдром. Анатомія сучасного військового протистояння». На загал це набір російських пропагандистських кліше, розбирати і спростовувати їх – дурна робота. Цікавим можна вважати хіба що закінчення статті. Наведемо розлогу цитату мовою оригіналу:
«…Тех, кто выступал за мир, по указке Запада оболгали, запугали и репрессировали. Украинская партия мира просто не вписалась в западную демократию… Возможно, украинцам для спасения своей страны нужно начинать строить свою демократию и открывать свой гражданский диалог без западных кураторов, результат от управления которых вреден и губителен… Необходимо создать политическое движение из тех, кто не сдался, кто не отрекся от своих убеждений под страхом смерти и тюрьмы, кто не желает, чтобы его страна стала местом геополитических разборок. Мир должен услышать таких людей, как бы Запад ни требовал монополии на правду».
Це виглядає, як заявка на фінансування. Мовляв, дайте мені грошей і я буду робити те, що вмію найкраще: імітувати розбудову проросійських структур в Україні, котрі мають повернути її в лоно «русского мира». Пригадуючи, яким пшиком закінчились всі попередні проєкти Медведчука, це виглядає трохи комічно. Особливо тепер, коли затишні посиденьки в стилі «Українського вибору» не можливі. Охочі погратися в «підпільний обком» може й знайдуться, проте навряд чи такі забави триватимуть довго і матимуть бодай якийсь політичний результат. А втім, побажаємо Медведчуку успіху: того, хто марнуватиме російські кошти більш ефективно, ще треба пошукати.
Читайте також: Василю Стусу — 85. Поет без політики
Не виключено, що йдеться про щось трохи більше, ніж спроба Медведчука прилаштуватись до якоїсь годівнички. Наприклад, у Москві захочуть реанімувати проєкт «правительства Украины в изгнании», який намагалися запустити ще влітку 2015 року, проте тоді справа далі презентації не пішла. Але й в такому випадку це не вплине ні на що. Єдине, на що буде здатний такий «уряд» – генерування білого шуму, який не сприйматимуть серйозно навіть в самій Росії. Що ж стосується Заходу, тут шанси Медведчука ще менші. Впродовж доби на статтю в «Ізвєстіях», якщо вірити Гуглу, коротенькими замітками прореагували лише американський Newsweek та пакистанський UrduPoint.
Найпевніше, Медведчуку просто передадуть роль печального блазня, котру у попередні роки виконував інший Віктор – Янукович. Приблизно раз на рік його випускатимуть на манеж, щоб той виголосив чергову промову про те, як в Україні все погано. З тим самим нульовим політичним ефектом.
От, власне, і все, що наразі варто знати про «сенсаційну» статтю Медведчука – одіозного персонажа, який перестав бути чимось більшим, ніж власна тінь.