Після публікації нових матеріалів, пов’язаних із американським фінансистом і засудженим сексуальним злочинцем Джеффрі Епштейном, Норвегія опинилася серед країн, де розслідування його контактів із впливовими особами спричинило політичні та інституційні наслідки. Цей скандал підсвітив одразу кілька моментів, з-поміж них — довіра до еліт, дипломатична репутація, антикорупційна політика та монархічна легітимність.
Торбйорна Ягланда, колишнього прем’єр-міністра Норвегії, офіційно звинуватили за день після того, як Рада Європи, яку він раніше очолював, повідомила, що міністри проголосували за зняття дипломатичного імунітету, пов’язаного з його колишньою посадою, на прохання норвезької влади для проведення розслідування щодо звинувачень у «тяжкій корупції».
За даними норвезького управління з розслідування економічних та екологічних злочинів Økokrim, слідство стосуватиметься можливого отримання подарунків, компенсацій за поїздки та позик у зв’язку з його попередніми посадами. Згідно з повідомленням норвезької газети Verdens Gang, яка вивчила матеріали у справі Епштейна, пов’язані з Ягландом, у нього була гарантія від Епштейна на покупку квартири. Політик також кілька разів ночував у квартирах Епштейна у Нью-Йорку та Парижі, а у 2014 році разом зі сім’єю планував поїздку на острів Епштейна, хоч вона і не відбулася.
Читайте також: Норвегія: країна сюрпризів
Сам Ягланд стверджував, що його зв’язки з Епштейном були частиною «звичайної дипломатичної діяльності», а на початку лютого зізнався газеті Aftenposten, що зробив «помилку», підтримуючи ці відносини. Це перший випадок у Норвегії з часів закінчення Другої світової війни, коли колишньому прем’єр-міністру висунуто кримінальні звинувачення.
Під нову перевірку також потрапили й інші впливові норвежці. Так, наприклад, йдеться про дипломатку Мону Юул, яку відсторонили від посади посла в Йорданії, та її чоловіка, теж норвезького дипломата Тер’є Ред-Ларсена. Вони зараз перебувають під слідством за «співучасть у хабарництві за обтяжуючих обставин», є повідомлення про те, що Епштейн залишив двом дітям подружжя десять мільйонів доларів у заповіті.
Колишній міністр закордонних справ, який нині очолює Світовий економічний форум, Борге Бренде також перебуває під пильною увагою після того, як документи припустили, що він міг збрехати про свою обізнаність щодо злочинів Епштейна. Дані свідчать, що у 2018 та 2019 роках вони обмінювалися електронними листами щодо спільної вечері у нью-йоркському будинку Епштейна, а також дружніми повідомленнями.
Крім того, у скандал потрапила королівська родина, зокрема кронпринцеса Метте-Маріт. Згідно з матеріалами, вона підтримувала зв’язок з Епштейном у період з 2011 по 2014 рік, а у січні 2013 року провела чотири дні у його резиденції в Палм-Біч. У публічній заяві Метте-Маріт визнала, що контакти з Епштейном були помилкою. Однак навіть висунуті проти нього звинувачення не стали причиною для принцеси припинити спілкування.
Аналітики вже припускають, що таке іміджеве потрясіння може внести зміни у систему успадкування престолу у Норвегії, або ж навіть вплинути на інститут монархії, легітимність якої визначають депутати парламенту. І хоч там зараз є стійка промонархічна більшість — республіканську форму підтримують хіба що крайні ліві — зміни можливі.
Читайте також: Гібридна війна: як Балтійський флот перетворюється на театр воєнних дій
Заміри громадської думки засвідчують помітне зниження рівня довіри як до самої кронпринцеси, так і до інституту монархії загалом. Так, опитування, проведене для норвезької щоденної газети Verdens Gang, показало, що 61% норвежців виступають за збереження монархії, що на 72% менше, ніж минулого року, тоді як підтримка республіки зросла на 10% до 27%. На запитання, чи повинна Метте-Маріт стати наступною королевою Норвегії, 44% респондентів відповіли «ні» і лише 33% відповіли «так».
Крім того, файли Епштейна можуть використати на свою користь норвезькі ультраправі.
«Ці файли дають змогу зазирнути у моральну порожнечу людей, настільки захоплених привабливістю влади й грошей, що вони, здається, готові навіть сприяти ультраправому руху, який загрожує самому майбутньому ліберальної демократії в Європі. Найбільше від цього скандалу можуть виграти популістські праві та опозиційна Партія прогресу. Поки шокові хвилі розходяться, правлячій Робітничій партії знадобиться велика рішучість, щоб відновити довіру громадськості», — пише у колонці виданню The Guardian науковий професор Інституту досліджень церкви, релігії та світогляду в Осло Сіндре Бангстад.
