Перед лицем глобального наступу антиліберального націоналізму необхідний супротив ліберального інтернаціоналізму
Ліберали всіх країн, єднайтеся! Поки триває безпрецедентне зміцнення антиліберальних сил за межами Заходу, Сполучені Штати приєдналися до наступу на все, що ми відстоюємо. Нам потрібна рішуча відсіч ліберальних інтернаціоналістів проти масованого наступу антиліберальних націоналістів. Надзвичайна перемога лібералів на виборах в Канаді на чолі з Марком Карні показує, що це можливо, і Австралія може наслідувати цей приклад на федеральних виборах наступних вихідних.
Основна ідея лібералізму: для спільного життя людей в умовах свободи, необхідний поділ, підзвітність і контроль влади. Зіткнувшись із грубим утвердженням сили і залякуваннями (з боку Вашингтона, Москви чи Пекіна), ми тепер мусимо створити концентровану владу на противагу. Протягом тривалої історії лібералізму вільна преса, верховенство права, профспілки і бізнес-спільнота, відокремлена від політичної влади, неурядові організації, інститути пошуку правди, як-от університети, громадянський спротив, багатосторонні організації і міжнародні альянси — усе це, на тлі багатопартійної політики і регулярних вільних і чесних виборів, слугувало для стримування охочих бути королями.
Згуртовуючи на цю боротьбу всіх, хто вірить у рівну індивідуальну свободу, ми, ліберали, стикаємося з проблемою, яку самі ж і створили. Політика, що протягом останніх 40 років у свідомості багатьох людей асоціюється з лібералізмом, живила резервуари народного невдоволення, з яких націоналістичні популісти черпають підтримку. Неолібералізм, заряджений глобалізованим фінансованим капіталізмом, призвів до небаченої за останні сто років нерівності. Політика ідентичності, спрямована на виправлення історичної несправедливості стосовно деяких меншин, призвела до того, що чимало інших людей у наших суспільствах (особливо білі, чоловіки, робітники і середній клас) почуваються знехтуваними як у культурному, так і в економічному плані. Обидва підходи порушують головну обіцянку лібералізму — «рівна повага і турбота» для всіх, за влучним формулюванням філософа Рональда Дворкіна.
Неолібералізм також перетворив найпотужнішу демократію світу на щось дуже близьке до олігархії. Скасовано відокремлення приватних статків від державної влади — цінний і вразливий феномен сучасної ліберальної демократії. Ненаситні плутократи, на зразок Ілона Маска, Джеффа Безоса і Марка Цукерберґа, стали прихильниками політичної влади Дональда Трампа, поки той просуває економічні інтереси — для себе і своїх заможних друзів. За допомогою ЗМІ і платформ, контрольованих плутократами, Трамп переконує простих американців, що їхні страждання зумовлені іноземцями (іммігрантами, Китаєм), тоді як насправді провина лежить передусім на таких людях, як Маск, Безос і Цукерберґ.
Тому ми повинні боротися одночасно на двох фронтах: і з ворогами лібералізму і з проблемами, створеними лібералізмом. У єдності сила. Якщо кожна країна спробує домовитися з кривдниками окремо (у Вашингтоні, Москві чи Пекіні), вони переб’ють нас один за одним.
Коаліції спротиву складатимуться з держав, але також і з представників громадянського суспільства й активних громадян. Щонайменше половина населення Сполучених Штатів — з нами.
У квазідемократичних державах, як-от Туреччина й Угорщина, теж багато потенційних вільних громадян. Наймасштабніший у світі зразок прикладного ліберального інтернаціоналізму — Європейський Союз за участі 27 країн — відіграватиме вирішальну роль у відсічі. Так само, як і великі демократії, зокрема Велика Британія, Канада, Японія й Австралія.
Нам потрібно робити багато зусиль водночас. Сприяння вільній торгівлі на противагу протекціонізму Трампа за принципом «розори сусіда» є очевидною відправною точкою. Легше сказати, ніж зробити, адже для створення взаємовигідних торговельних угод потрібен час. Проте є кілька доступних безпрограшних варіантів. Торговельна угода між ЄС і МЕРКОСУР — країнами Латинської Америки — очікує на ратифікацію всіма сторонами. Велика Британія і ЄС повинні бути більш амбітними на саміті 19 травня. ЄС не потребує нічиєї участі для створення єдиного цифрового простору й об’єднаних ринків капіталу, а також для розбудови європейської оборонної промисловості, що також стане неокейнсіанським економічним стимулом.
Монополістичні платформи і величезні статки американських олігархів становлять небезпеку для всіх інших країн. Якби ЄС був готовий використовувати свою регуляторну наддержаву, координуючи зусилля з іншими ліберальними демократіями, ми могли б досягти більших успіхів у стримуванні цих олігархів. Але самого регулювання та оподаткування недостатньо.
У Європі, Канаді, Австралії чи Японії уся наша цифрова інфраструктура — фактично американська. Уявіть, що одного дня ваш айфон і айпад перестануть працювати разом із вашим хмарним сервісом, гуглом, амазоном, фейсбуком, інстаграмом, вотсапом і твіттером (чи то пак X-ттером). Що залишиться? Тік-Ток! «Блускай », — можете додати ви про ліберальну соціальну мережу. Але вони теж американські. І це не лише про інфраструктуру, а й про те, як ми створюємо цифрову публічну сферу, необхідну для майбутнього ліберальної демократії.
Ініціативи громадянського суспільства також можуть допомогти. Чому, наприклад, досі немає гучної заяви від університетів ліберального світу про солідарність з американськими університетами, що перебувають у скрутному становищі?
Так само й протести споживачів. Переважно спонтанний бойкот автомобілів Tesla змусить Маска повернутися до бізнес-діяльності й мати менше часу на підривання устрою своєї країни. Канадці тепер мають додаток Buy Beaver на телефонах, щоб уникати товарів американського виробництва. (Сподіваюся, російські вони теж бойкотують).
Постає також питання стилю боротьби. Антиліберальні націоналісти розмахують палицями, ми — рапірами. Коли вони цілять нижче, ми замахуємося вище. Коли вони навіснюють, ми зберігаємо холоднокровність. Коли вони брешуть, ми відстоюємо факти.
У зовнішній політиці найнагальнішим викликом є порятунок України, яку Трамп кидає під колеса. Його тиск на українців, щоб вони відмовилися навіть від своїх законних претензій на Крим — частину української суверенної території — засвідчує, наскільки підтримка України зараз важлива для захисту фундаментальних принципів ліберального міжнародного порядку.
Світ, що постане після цього урагану, не буде таким, як раніше. Він трансформується як завдяки тому, що ми навчимося на власних помилках і краще відбудуємося, так і завдяки революційному впливу Трампа. Ліберально-демократичне сузір’я без фундаментального захисту американського «ліберального левіафана», за влучним висловом принстонського науковця Джона Ікенберрі, буде чимось дуже відмінним від порядку, знаного у період із 1945 по 2025 роки.
Зміниться навіть географія. Наприклад, Канада, яка колись здавалася дещо периферійною (у найкращому сенсі цього слова) відносно світових справ, завдяки затишному розташуванню між дружньою Америкою і замерзлою Арктикою, тепер раптом видається прифронтовою державою. Одна з найліберальніших країн світу, включно з Україною, опинилася під безпосередньою загрозою внаслідок антиліберального наступу Трампа. Тим часом Арктика, де тануть льодовики, є новим великим театром міжнародних змагань. На щастя, схоже, що Канада отримає уряд, який є ліберальним не лише за назвою, але й за сутністю.
Чверть століття тому, коли 11 вересня 2001 року Сполучені Штати зазнали нападу ісламістських терористів, редактор Le Monde написав знаменитий заголовок, що пишався на банерах: «Ми всі американці!» Сьогодні ж друзі свободи в усьому світі повинні заявити: «Ми всі канадці»!