Протягом довгого жаркого літа в США я спостерігав, як Трамп експлуатує чотири глибоко вкорінені слабкості системи
Я повертаюсь зі Сполучених Штатів у Європу з чітким висновком: американські демократи (з маленької літери) мають 400 днів, щоб урятувати свою демократію. Якщо восени наступного року проміжні вибори приведуть до формування Конгресу, який почне обмежувати повноваження президента Дональда Трампа, то буде ще 700 днів, щоб підготуватися до мирної передачі виконавчої влади, яка сама собою забезпечить майбутнє демократії. Операція «Врятувати американську демократію», етапи перший і другий.
Істеричне перебільшення? Мені б хотілося так думати. Але протягом семи тижнів, які я провів цього літа в США, я щодня жахався тому, як стрімко й жорстоко Трамп атакує нібито усталені норми американської демократії, і який до болю слабкий опір американці чинять цим атакам. В усьому світі дедалі більше прикладів того, що після руйнування ліберальної демократії відновити її дуже важко. Руйнувати — набагато легше, ніж будувати.
Тому всі демократи, незалежно від партії чи ідеології, повинні сподіватися, що демократи відновлять контроль у Палаті представників на проміжних виборах 3 листопада 2026 року. Не через хаотичну політику демократів чи їхнє нинішнє безладне керівництво, а просто тому, що американській демократії потрібно, щоб Конгрес — за Конституцією США, головний орган контролю за президентською владою — знову почав виконувати свої функції. Цього не станеться, доки республіканці, над якими домінує і яких залякує Трамп, контролюють обидві палати.
Часто проводять паралелі з іншими авторитарними захопленнями влади: від Європи 1930-х років до Угорщини Віктора Орбана, але мене найбільше вражають особливості у випадку США. Наведу тут чотири, але перелік — не вичерпний: надмірна виконавча влада; хронічний джеррімендеринг; повсюдне насильство; й експлуатація потенційним авторитарним лідером активної капіталістичної конкуренції в усіх сферах американського життя.
Небезпека перевищення повноважень виконавчої влади існувала від початку. Герой революції Патрік Генрі («свобода або смерть») проголосував проти конституції на ратифікаційній конвенції у Вірджинії 1788 року саме тому, що вважав, що вона дасть якомусь злочинному президентові можливість «зробити сміливий крок до американського трону». Протягом усього ХХ століття президенти обох партій розширювали «виконавчу владу», якій немає належного визначення в Статті 2 конституції. Нещодавно Верховний суд, де домінують консерватори, підтримав «теорію єдиної виконавчої влади», розроблену правовими теоретиками правого крила. А тепер адміністрація Трампа — добре підготовлена, на відміну від 2017 року — використовує кожну можливість і кожну щілинку в існуючій виконавчій владі, та й відверто порушує закон, кидаючи виклик судам, що мали б це зупинити.
Том Ґінсбурґ, провідний американський конституціоналіст-компаративіст, стверджує, що найбільшим недоліком нереформованої конституції США є те, що вона вповноважує законодавчі органи штатів обмежувати виборчі округи. Термін «джеррімендеринг» запровадили ще 1812 року. Останнім часом партійний перерозподіл округів став більш екстремальним, оскільки американська політика стала більш поляризованою. Пізніше, 2019 року, Верховний суд оголосив, що не може виправити навіть найочевидніший партійний джеррімендеринг (хіба що за расовою ознакою). Тож тепер, безпосередньо на вимогу Трампа, Техас вирішив змінити межі виборчих округів, щоб республіканці отримали п’ять додаткових місць на проміжних виборах, на що Каліфорнія заявила про намір протидіяти джеррімендерингу, щоб демократи отримали п’ять додаткових місць.
Більше не підтримується навіть елементарна видимість неупередженості стосовно найбільш базової демократичної процедури.
Жодне європейське суспільство не зрівняється зі США за поширеністю насильства. Цього літа не минуло й дня, щоб у вечірніх новинах не повідомляли про бодай один насильницький злочин, включно з черговою жахливою стріляниною в школі. В Америці зброї більше, ніж людей. Франція любить свій псевдореволюційний політичний театр, але в США 6 січня 2021 року натовп штурмував Капітолій. І ось застрелили правого активіста Чарлі Кірка. Перш, ніж стало відомо ім’я вбивці, Ілон Маск сказав, що «ліві — партія вбивств», а Трамп звинуватив «ліворадикалів» у ненависницьких висловлюваннях. Це буде диво, якщо Америка не полетить униз по спіралі політичного насильства, як у 1960-х. Своєю чергою такий розвиток подій може стати приводом для того, щоб Трамп застосував Закон про повстання 1807 року, вивів більше військових на американські вулиці і ще більше експлуатував нібито надзвичайний стан.
Тим часом університети, бізнес-лідери, юридичні фірми, медіаплатформи і технологічні гіганти не змогли об’єднатися для колективних дій у відповідь. Або трималися осторонь, або ганебно пішли на поступки, як-от Колумбійський університет і юридична фірма Paul Weiss, або підлещувалися до президента, як Марк Цукерберґ. Чому? Тому що всі дотримуються логіки жорсткої конкуренції вільного ринку і бояться цілеспрямованих репресій. Я й не уявляв, що колись побачу, як у США поширюється страх — стрімко і далеко.
Додайте до цього спроби дискваліфікувати або залякати виборців, а також погрози Трампа заборонити голосування поштою, і виникають реальні сумніви щодо свободи і справедливості виборів у листопаді. Завдання демократів усіх партій — забезпечити цю свободу і справедливість, наскільки можливо. Завдання Демократів (з великої літери) — перемога на виборах, незважаючи на будь-які перешкоди.
Ключовим фактором, імовірно, як і раніше, будуть питання хліба з маслом. Саме в економіці криється парадоксальна надія. Ми вже починаємо спостерігати зростання цін на тлі Трампових мит. Показники зайнятості погіршуються. «Великий прекрасний законопроєкт» Трампа ще більше роздує і без того вражаючий державний борг обсягом 37 трлн. дол. Уже минулого фіскального року обслуговування боргу обійшлося дорожче, ніж весь оборонний бюджет, що становить 850 млрд. дол. Але доки вдарить боргова криза, такі макроекономічні ризики залишаються для більшості виборців далекими й абстрактними, так само як прогнози зниження темпів зростання ВВП не надто вплинули на дебати навколо референдуму про Brexit.
Тож головне питання полягає в тому, чи відчують негативні економічні наслідки політики Трампа пересічні виборці до проміжних виборів. Один проникливий політичний оглядач припустив, що Трамп, маючи в розпорядженні значні доходи від нових мит, може роздати перед виборами людям гроші, можливо, під виглядом компенсації за «тимчасові незручності» при переході до MAGA-економіки. Це було б класичним популістським кроком.
Тому найважливіше для демократів у найближчі 400 днів — донести до виборців необхідність цих економічних витрат. Демократи не переможуть, теревенячи про захист демократії, хоч це і важливо, не кажучи про участь у культурних війнах. Їм слід дотримуватися поради Джеймса Карвілла і відчайдушно зосередитися на побутових проблемах. Таким чином вони також продемонструють, що насправді піклуються про звичайних американців робітничого та середнього класу, підтримку яких утратили в останні 30 років.
Потім буде другий етап — президентські вибори 2028 року. Але наразі достатньо й тих викликів, які постали сьогодні. Незважаючи на всі серйозні загрози для демократії в США, нині все ще діє перше правило демократичної політики: просто виграти наступні вибори.