Тільки вперед

У жовтні на українців чекає чергова зміна графіку руху залізничних поїздів. Новий розклад запроваджують щороку, плюс до цього двічі на рік його змінюють із літнього на зимовий і навпаки. Для пасажирів нововведення зазвичай є неочікуваними та малоприємними. Дізнатися про те, що вашу зупинку скасували, ви можете й безпосередньо на наступній станції, проїхавши власну. А про те, що прибуття електрички, якою ви добираєтеся на роботу, перенесено на дві години раніше, – вранці на пероні.

 

 

Мешканка Яготина (Київська обл.), Ольга Гордієнко не чекає від чергової зміни графіку руху поїздів нічого хорошого: «Кожного сезону відбуваються зміни в русі, щоразу з якимись неприємностями. Як правило, це або відміна електрички, або інший час відправлення». У відповідь на офіційний запит, Тиждень отримав роз’яснення від Укрзалізниці: на рух електропотягів впливають пасажиропотік, прибутки від продажу квитків і компенсації місцевими органами влади витрат на перевезення пільговиків.

 

Якщо раніше пріоритетом був розвиток транспортної інфраструктури, то зараз – лише прибуток та економічна доцільність. «Закриття зупинок не є нашою прерогативою, але ми, як і всі інші державні служби, намагаємось економити ресурси, – каже заступник начальника служби приміських пасажирських перевезень Львівської залізниці Віктор Корзун. – На одну зупинку поїзда, незалежно від того, відбувається в цей час посадка пасажирів чи ні, витрачається від 5 до 7 кг дизпалива. На деяких станціях низький пасажиропотік, тому є випадки відміни зупинок. Нам це дає економію. Зараз кілограм дизпалива коштує 6 грн, тож на одній зупинці заощаджуємо близько 40 грн».

 

Та причиною скасування зупинок може бути і звичайне сміття. Так, через засмічення станцій та колій поблизу них приміські потяги не зупинялись у восьми населених пунктах Івано-Франківщини. Таким чином залізничники хотіли стимулювати місцеву вдалу навести на станціях лад.

 

Із запровадженням нового графіка лише на Придніпровській залізниці ліквідували 45 зупинок у 16 парах поїздів. Ринкова логіка Укрзалізниці обурює мешканців сіл і містечок, повз які потяги проїжджають, уже не зупиняючись.

 

 

Мешканцям селища Борова під Фастовом не залишається нічого іншого, як виборювати електричку, від якої вони залежать. Без потяга Київ – Козятин, що зупинявся на станції Білки о 7:46, за новим розкладом перерва між електричками становила майже дві години – і це в час, коли більшості пасажирів потрібно діставатися до роботи й навчання. «Ми зібрали близько двадцяти підписів, склали колективний лист й отримали офіційну відповідь, – розповідає Тижню жителька Борової Інна Тіга. – Потяг знову зупиняється – і на Півнях, і на Білках».

 

За електричку мешканці довколишніх сіл борються не вперше. Подібна ситуація виникала й восени минулого року, поїзд зник разом зі зміною розкладу – не помістився в графіку. «Ми його так само відстоювали – писали листи, – пригадує Інна. – Тоді нам офіційно не відповідали, але електричку поновили. Автобусом до Білок під’їжджа­ють із сусідніх сіл. Окрім того, в нас є восьмирічна школа – діти добираються до неї з Півнів і Вишняків. Точнісінько так само наші діти, які вже перейшли до десятирічки, повинні їздити до Мотовилівки – цією ж електричкою. Без неї їм доводиться вставати о четвертій і приїжджати за годину до відкриття школи. Тому ми постійно воюємо за цю електричку: вона для нас, фактично, незамінна».

 

Світлана Редчук живе в селі Звиняче Горохівського району Волинської області, а працює в Луцьку, куди щодня мусить їздити на роботу. Для неї і таких, як вона, зміна руху приміського поїзда Стоянів – Луцьк – це зміна життєвого ритму. «Зараз він прибуває до Луцька о 06.40. Людям треба на роботу подекуди на восьму, але переважно – на дев’яту. Тож через новий розклад доводиться гаяти дві години зранку в місті. Останнім часом я їжджу маршруткою, проте вона, по-перше, удвічі дорожча, а по-друге, маленька. Ще в моєму селі можна сісти, але їде так багато людей, що з наступних сіл вибратися дуже важко. Люди просто падають, мліють, та всім потрібно їхати». Світлана згадує електричку, яка ходила зі Стоянова о шостій ранку, – це було дуже зручно. Але її вже кілька років немає.

 

 

«Ціни в нас давно вже європейські, а сервіс далекий від нормального. Скажіть, будь ласка, скільки треба заплатити за квиток, щоб відчувати себе достойно під час подорожі?» – запитує відвідувачка «Гостьової книги» на сайті Укрзалізниці Олена.

 

Вартість проїзду в залізничному транспорті за три роки зросла майже утричі. При цьому Антимонопольний комітет України вважає підвищення тарифів необґрунтованим і ще з 2006 року (від початку підвищення) закидає Мінтрансзв’язку відсутність методики формування цін, які Укрзалізниця встановлює на власний розсуд.

 

Та залізниця все одно залишається найдешевшим видом транспорту. За результатами щорічного дослідження консорціуму «Менеджмент консалтинг груп», під час поїздок у межах України на великі відстані залізницю обирають більшість пасажирів – 81,1%, тоді як особистим автотранспортом подорожують 10,4%, автобусом – 6,9% і літаком – 1,6% українців.

 

Проте висока вартість квитка в українських реаліях аж ніяк не означає бездоганного сервісу. Навіть купуючи купейні квитки на потяг, ви не гарантовано опинитесь у кондиціонованому вагоні. Кондиціонерами обладнані тільки 30% вагонів – перш за все РІЦ (м’які вагони), СВ і лише частина купейних і плацкартних. «Річ у тім, що не всі вагони, навіть купейні, за технічними характеристиками можна оснастити системами кондиціонування повітря, – пояснює перший заступник начальника Головного пасажирського уп­равління Укр­залізниці Ігор Бреус. – Люди жаліються, що кондиціонер не працює. Але іноді він не може працювати хоча б тому, що його просто немає – не передбачено конструкцією». Залізничники ра­­дять шукати написи на вік­нах – якщо їх відчиняти заборонено – значить, кондиціонер має працювати. Якщо ж кондиціонера в потязі немає – рятуватися доведеться за допомогою вікон.

 

Але навіть коли вам поталанить потрапити до нечисленних нових комфортабельних купе, ви все одно змушені будете прокидатися під музику. В дніпропетровському напрямку – під пронизливі звуки шансону, у львівському – української попси.