Колишній прем’єр-міністр Швеції та оглядач The Washington Post Карл Більдт у блозі для видання підсумував основні нюанси, які вплинуть на перемогу (або ж поразку) України у війні з Росією, зокрема й з огляду на міжнародну підтримку від ЄС та НАТО.
Автор бачить кілька сценаріїв, за яких Україна буде в переможцях, і перший – це вища кадрова зміна в Кремлі. Для продовження мирного діалогу має піти з посади Путін, адже ця війна стала породженням його бачення відновлення «великої Росії» через особисті образи. Він використовував пропаганду та репресії, щоб забезпечити собі підтримку вторгнення та мінімізувати критику серед населення, втім, як стверджує Більдт, серед російських еліт відчувається явна відсутність ентузіазму і більшість каже, що від початку ніколи б не починали війну.
Наразі Путін може погодитися на режим припинення вогню, проте тимчасово і не без задоволення стратегічних цілей: «Жорстка хватка Путіна за владу означає, що він спробує довести війну до завершення», – стверджує експрем’єр, втім додає, що перемога може вже не застати 69-річного Путіна.
Читайте також: Держава-zомбі. Коротко про суть російського імперіалізму
Якщо прикинути, що чинний президент Росії піде зараз, то наразі немає чіткого наступника з такою ж політичною владою, щоб продовжити неспровоковану війну, ще й майже непідтимувану в різних колах, крім того викликану невластивою для інших політгравців РФ одержимістю Україною.
Втім, не вся справа за Путіним, продувжує Карл Більдт. Друга важлива умова – це створення фундаменту стабільності та безпеки України. Без функціонуючої економіки та інституцій і з сильно розколотою політичною сценою, миру буде важко досягти незалежно від керівництва держави-агресора.
«Якщо Україна зануриться в хаос, навіть у постпутінського Кремля може виникнути спокуса продовжити втручання, тоді як апетит Європи та Сполучених Штатів щодо подальшої підтримки може почати слабшати», – пише автор.
Хоча підтимка та обіцянки про вступ від ЄС є для нас важливими, сьогодні це лише перспектива на майбутнє. На думку фахівця, вступ до ЄС не є панацеєю, але він має стати маяком на шляху стабільності та стійкості України:
«Це займе роки, але темпи процесу зрештою визначатимуть здатність самих українців впоратися з викликом за допомогою необхідних реформ».
На що реально Україна мусить покладатись, якщо членство в НАТО й далі буксуватиме – це на сильні двосторонні зобов’язання з партнерами у світі щодо допомоги у нарощуванні оборонних можливостей Києва. Дискусії з цього приводу мають відбуватися паралельно з початком робіт із реконструкції, резюмує Більдт.