The Wall Street Journal зазначає, що вирішення проблем єврозони, яке наразі стоїть на порядку денному ЄС, відбуватиметься в першу чергу через посилення економічної інтеграції. «Було ясно, що в обмін на використання свого фінансового авторитету Німеччина вимагатиме більш централізованого контролю над економічними справами найменш надійних членів єврозони», – пише видання.
Так, зокрема, на останньому саміті ЄС було вирішено, що Європейська комісія в майбутньому може мати право оцінювати проекти бюджетів країн-членів єврозони ще до того, як їх розглядатимуть національні парламенти. «Зважаючи на чутливість інвесторів, важко побачити як національний уряд зможе проігнорувати рішення комісії, у разі, якщо воно буде негативним. Таким чином, перед тим як парламентарі зможуть побачити бюджет Брюссель отримає де-факто вето на нього», – зазначає The Wall Street Journal.
Водночас, нинішні країни-члени єврозони не мають вибору крім як прийняти більшу інтеграцію. Але для тих країн, які розглядають питання про приєднання, постають нові переваги та недоліки. Так, для того, щоб перейти на євро, вони повинні будуть віддати велику частину контролю над своєю економічною політикою. «Мало хто з 10 членів ЄС, які наразі не використовують євро, швидше за все, вбачають у цьому позитив. Латвія і Литва, ймовірно, прагнутимуть приєднатися до єврозони, тому що чим ближче вони дістаються до Франкфурта, тим далі вони віддаляються від Москви. Проте, для великих країн, таких як Польща, Чехія та Угорщина, вступ до зони євро, ймовірно, буде розглядатися як занадто велика вимога здачі частини свого суверенітету», – пише видання.
Але це змінить внутрішню динаміку ЄС. До недавнього часу здавалося, що зона євро буде продовжувати набирати нових членів, поки тільки три країни (Великобританія, Швеція та Данія) продовжили чіплятися за свої національні валюти. Тепер, якщо зона євро виживе, ті, хто знаходяться поза нею складуть значну групу, яка існуватиме довгий час.
The Wall Street Journal зазначає, що це може бути гарною новиною для Туреччини (колишнього кандидата на вступ з 1963 року) та України (потенційного кандидата якщо і коли вона з'ясує, де вона хоче бути). Обидві країни можуть похвалитися значним населенням, і найімовірніше, не будуть прагнути приєднатись до єврозони, якщо їх приймуть до ЄС. Це, на думку видання, зробило би обидві країни привабливими кандидатами для групи країн, які знаходяться поза зоною євро. Разом з тим, будуть і країни, котрі можуть залишитись поза союзом. Це – країни чия прихильність до свого суверенітету занадто сильна, щоб дозволити прийняти вимоги єврозони щодо членства. Так, якщо Ірландії вдасться перестати бути залежною від позик інших країн єврозони та МВФ, то вона може стати першою з цих країн-перебіжчиків.