На думку Смейл, так само, як існує прірва між стіною із дерев’яних цеглинок із написами населених пунктів України, жителі яких приїхали на Євромайдан і скляною і модерною стіною торгового центру поруч, існує розрив між великою кількістю протестів, і перенесенням цієї відданості в дію, яка б привела опозицію в Україні до тієї політичної зміни, якої вона прагне. «Минулий місяць був повний зворушливої солідарності, проте стратегія залишається слабкою», – пише The New York Times.
«Умови залишаються незрозумілими, але російський крок відібрав вітер з вітрил протесту, на додачу до лідерів опозиції, які не відкривають своїх наступних кроків, і людей, що швидко виснажуються, навіть якщо рішучість тих, хто захищає свої барикади, або ночувати під відкритим небом в наметах, залишається непорушною», – стверджує видання.
Смейл вважає, що, зважаючи на досягнення місяця протестів, вони можуть повторити долю подій у Сербії.
«Тут ніхто такого не сказав, але це може стати повторенням подій у Сербії за часів Слободана Мілошевича. Завдяки переговорам він знайшов вихід із величезних вуличних протестів 1991 року. Але у 1996-97 рр., після трьох місяців нічних протестів у Сербії, які отримали незначну підтримку на Заході, він жорстоко з ними розправився. До 2000 року, після програної війни проти НАТО за Косово, ані серби, ані апарат безпеки не підтримували б Мілошевича і він був змушений був піти після сфальсифікованих виборів», – вважає вона.