Київська школа економіки веде облік збитків інфраструктурі України внаслідок бойових дій. Станом на 25 травня цифра була понад $105 мільярдів, включаючи 15 000 миль, або 14%, усіх доріг , а також $2 мільярди збитків енергетичній інфраструктурі, за даними Міненергетики. Втім, як відзначають фахівці Марк Стальчинський, Ісмаель Арчіньєгас Руеда та Ніхар Чхатіавала у коментарі для The Hill, бойові дії таки закінчаться колись і в країні почнеться масштабна реконструкція.
Цю трагедію пропонують розглядати під кутом нових можливостей, коли Україна може зменшити свій вуглецевий слід і побудувати інфраструктуру, стійку до наслідків зміни клімату. Переходи до чистої, ефективної та стійкої інфраструктури, як правило, дорогі. Це стосується і пошкоджених потужностей, на які треба кошти, аби вивести їх з експлуатації.
Наприклад, у США орієнтовна середня вартість мегавата для виведення з використання вугільної електростанції становить $117 000, тому в середньому на виведення з експлуатації типової американської вугільної станції треба понад $40 мільйонів. Типова вугільна електростанція в Україні має ще більшу потужність — у середньому близько 1133 мегават, втім тут у нас є дуже своєрідна перевага:
«Яким би жахливим не було руйнування України, невелика частина інфраструктури, яка була сильно пошкоджена або знищена, може ненавмисно також зменшити витрати на можливий майбутній перехід до більш чистої енергетичної інфраструктури, оскільки багато її активів, які залишилися на мілині, остаточно вивела з експлуатації війна», – пишуть автори.
Читайте також: Девід Кремер: «Україна переможе і ця перемога матиме наслідки усередині Росії»
Зазначається, що до війни Україна поставила кліматичну ціль використовувати понад 20% своєї електроенергії з відновлюваних джерел до 2035 року, втім у 2020 році лише 4% спожитої енергії припадає на відновлювані джерела. Після війни, у час повної реорганізації, Україна могла б відновити більш стійку до змін клімату електричну мережу, перемістивши або заклавши під землю свої лінії електропередач і запровадивши менш централізовану мережу. Ця нова мережа, на думку авторів, також цілком може залучати більше відновлюваної генерації за допомогою вітру та сонця. У поєднанні зі стійкішим виробництвом енергії, такі інвестиції дозволять Україні досягти, якщо не перевищити, свої поставлені 20% до 2035-го.
«Такі цілі заслуговують на досягнення… Мінливі дощі та підвищення температури, ймовірно, майже вдвічі збільшать тривалість і серйозність посухи та стануть додатковим тиском на водні ресурси для сільськогосподарського та промислового секторів, які разом становлять приблизно 40% довоєнного ВВП України», – відзначають фахівці.
За їхніми прогнозами, протягом наступного століття лісові пожежі чи посухи через сезонні екстремальні підйоми температури також вплинуть на ефективність і надійність енергетичної інфраструктури України. Реальну небезпеку від змін клімату ілюструє Каліфорнія, де у період з 2000 по 2016 роки лісові пожежі завдали шкоди інфраструктурі електропередачі та розподілу на суму понад $700 мільйонів.
Для України зараз одна з ідей грошових джерел відновлення полягає у використанні заморожених резервів російського Центрального банку. Поза тим, незалежно від того, звідки фінансуватиметься реконструкція, лише кошти не допоможуть у переході на зелену енергетику.
Експерти зазначають, що навіть у Штатах реконструкція після природних катаклізмів триває довго. Наприклад, після урагану «Сенді» відновлення зайняло більше десяти років, і це вважалось відносно швидкими темпами порівняно з іншими випадками трагедій. Попередні дослідження спеціалістів, як от в Пуерто-Ріко та на Американських Віргінських островах після урагану «Марія» показало, що насправді багато залежить від фінансового управління та оцінки витрат, ланцюжків поставок тощо. Тож першочергово важливий розвиток потелціалу такої політики в українському уряді, резюмують автори