«Англія грає свої перші відбіркові матчі в Україні, і Британія очевидно могла би мати вплив, погрожуючи бойкотом, якщо Тимошенко не звільнять. Девід Кемерон міг би підтримати свого колегу по Баллінгдонському клубу (ексклюзивний студентський клуб Оксфорда (– Ред.) Радека Сікорського, міністра закордонних справ Польщі, яка також приймає чемпіонат, та який говорить про те, що матчі можна було б перенести до Польщі», – пише видання.
Видання задається питанням, чому Кемерон не хоче приєднуватися до своїх колег та дружніх лідерів ЄС, щоб наголосити на справі Тимошенко?
«Поряд з небажанням зробити права людини провідною темою в меркантильній зовнішній політиці Хага (міністра закордонних справ Британії – Ред.), де торгівля переважає над демократією та правами людини та яка діє з травня 2010 року, є також й інші дві причини. По-перше, це – байдужість уряду до співпраці ЄС, крім мінімальних питань. Друге, це те, що пріоритети з захисту прав людини є більше національно обумовленими, ніж здається. Британія висловлюється щодо Зімбабве та звірств Мугабе, які отримують мало висвітлення у пресі та в політиці інших країн. Німеччина не хоче займатися випадками прав людини в Росії та Китаї, адже обидві країни є основними торговими та інвестиційними партнерами для німецького капіталізму, але має менше інтересів в Україні, а тому Меркель може спокійно висловлюватись на захист своєї подруги Юлії», – пише The Guardian.
«Відмова Великої Британії робити заяви щодо Тимошенко залишається цікавою, однак Європейський Союз є масовим посилювачем сили, коли він висловлюється як єдине ціле щодо світової політики. Отримати єдність від кожної з 27 країн, кожної зі своїми пріоритетами прав людини не просто. Але коли є явний випадок зловживання як у справі лікування Тимошенко, і коли Британія має важелі впливу на Євро-2012, сумно, що уряд зберігає мовчання, і справа захисту прав людини втрачає свою універсальність», – підкреслює видання.