«До кінця десятиліття Ізраїль скоріш за все зможе задовольняти свої потреби в природному газі та стане серйозним експортером зрідженого газу, Аргентина стане третьою за величиною обсягів експорту зрідженого газу в світі. Мозамбік також може стати одним з найбільших експортерів скрапленого газу, а США зможуть задовольняти більшість своїх потреб у рідкому паливі. А це означає, що геополітична картина, з якою ми виросли, здається, розвертається, і в Африці, на Близькому Сході, в Північній та Південній Америці постає нова констеляція. Встановлена влада та вплив поступаються місцем виру рухомих частин», – пише The Foreign Policy.
Як зазначає видання, поки що рано виявляти конкретні форми, але можна розрізнити обриси появи потенційного нового світу.
Так, «вже відомо, що сланцевий газ в США кинув виклик захопленню Росією Європи своїм природним газом. Саудівська Аравія також боїться сланцевого газу, велика кількість якого може в кінцевому рахунку сприяти зменшенню попиту на нафту в США. Саудівська Аравія має суттєві причини для занепокоєння, зважаючи на те, що з великою певністю можна сказати, що нові великі нафтові родовища, які почнуть розробляти на інших континентах, зведуть нанівець впевненість могутніх націй ОПЕК», – пише видання.
«Джокером буде попит, який визначатиметься і попитом Китаю на нафту, і продовженням прогресу в енергоефективності. Так само і Росія як один із найбільших у світі експортерів нафти повинна буде провести політичні та економічні реформи, щоб протидіяти спаду. Витрати російського уряду є занадто високими, її економіка анемічною, а тепер під загрозою і її газовий і нафтовий сектори», – відмічає The Foreign Policy.
«З іншого боку, ряд африканських націй повинні будуть вирішити, чи марнувати свої нові неочікувані нафтові багатства, чи створювати середній клас і стабільні суспільства. На додачу до Мозамбіку до таких країн належать також Танзанія, Кенія, Камерун, Кот д`Івуар та інші. Подібний розвиток перебуває і в полі зору низки південноамериканських націй», – додає видання.