«Вже багато років Сполучені Штати та їх союзники в Європі й Азії говорять про важливість спільних зусиль у просуванні прав людини та демократичних цінностей у світі. Якщо ліберальної демократії об'єднали свої зусилля, здавалося є добрі підстави сподіватись, що вони можуть вбудувати ці цінності в міжнародне справо та мати успіх у стимулюванні зростання свободи.
Втім, здається, що автократи також не спали за кермом. І найбільше це помітно в Євразії, де Росія, Китай і країни Центральної Азії зайнялись виявленням переваг альянсу зараз спільної справи. Вони важко працювали, просуваючи міжнародний антидемократичний фронт, розробляючи новий набір контрстратегій та регіональних правових методів. І здається, що це працює. Останній випуск звіту Freedom House про політичні права свідчить, що висновки є «особливо похмурими для країн Євразії»», – йдеться в статті.
Як приклад у статті наводиться Шанхайська Організація Співробітництва (ШОС), діяльність якої останнім часом набирає все більших обертів.
«ШОС, яка складається з Росії, Китаю, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану і Узбекистану позиціонує себе в якості міжнародної організації нового стилю, яка відстоює принцип невтручання у суверенні справи своїх держав-членів, що є не занадто тонким насміханням над політичними і економічними умовами, встановленими іншими західними групами.
Спеціальний доповідач Організації Об'єднаних Націй по боротьбі з тероризмом і прав людини висловив «серйозну стурбованість» обміном даними в ШОС, відмітивши, що вони «не підлягають жодним серйозним формам перевірок, і обмін даними та інформацією не передбачає жодного гарантування прав людини».
За даними організацій з захисту прав людини ці регіональні угоди полегшили ряд політично мотивованих викрадень та судових рішень. Найбільш відомі випадки пов’язані з виселенням центральних азіатів з Росії і уйгурів з Росії та Центральної Азії до Китаю…
Ці регіональні організації також цинічно суперничають за формою, але не за змістом з визнаними демократичними акторами.
І ШОС, і Співдружність Незалежних Держав (СНД) створили свої власні групи «спостерігачів за виборами» переважно як відповідь на послідовну критику виборів у Центральній Азії з боку серйозної моніторингової місії ОБСЄ Бюро з демократичних ініціатив та прав людини (БДІПЛ). Жоден регіональний орган не прийняв Кодекс поведінки Організації Об'єднаних Націй для міжнародних спостерігачів за виборами і не дивно, що ці місії зазвичай приймають висновки про якість євразійських виборів, які різко розходяться з висновками БДІПЛ.
Навіть Організація Об'єднаних Націй нині стає полем битви для заперечування і перегляду політичних прав. За словами Європейської ради з міжнародних відносин, за останні 10 років Росія і Китай виявили узгодженість при голосуванні в Генеральній Асамблеї з питань прав людини», – пише The Foreign Policy.