Проте в неї є відносно розроблений економічний курс. Вона виступає за змішану модель державного контролю і протекціонізму з підтримкою дрібного бізнесу та фермерів, називаючи це екосоціальною національною економікою: «Економічний курс повинен намагатися захистити угорську промисловість, угорських фермерів, угорських підприємців, угорський продукт і угорські ринки». Більшість електорату цієї політсили мало цікавиться деталями її економічної політики. Натомість ті громадяни люто ненавидять так званих мульти, тобто мультинаціональні корпорації, хоча, на відміну від деяких угорських фірм, закордонні компанії сплачують за своїх працівників податки й соціальне страхування. В Угорщині процвітає ціла субкультура національно свідомої політики – із власною музикою, літніми таборами, барами й навіть службою національного таксі, що називається nemzeti.
Загроза національній культурі – це головна «фішка» крайніх правих і у скандинавських країнах, які (за винятком Фінляндії) ще поки відносно не зачеплені кризою єврозони. Прогресивна партія Норвегії, «Справжні фіни» Фінляндії та данська Народна партія змагатимуться за місце в урядах у ході чергових загальних виборів у своїх країнах. Лише у Швеції крайніх правих маргіналізували.
Скандинавські парламентарії крайньої правої орієнтації відхрещуються від порівнянь між собою, але подібності між ними вражають. Спільне – ненависть до ісламу, оплакування занепаду нордичної культури і тверді погляди на закон та порядок. Сторонньому спостерігачеві зростання їхньої популярності в регіоні, відомому своєю толерантністю, може здатися дивним. Але їхня прямота і обіцянки турбуватися про літніх громадян, зменшити податки й зберігати питомі традиції знаходять відгук у багатьох серцях.
Після Другої світової крайні праві погляди для багатьох країн Європи перейшли в розряд табу. Але пам’ять про війну блякне, і тамтешні ультраправі запозичують ідеї соціального захисту в лівоцентристів, щедро приправляючи їх протекціонізмом та націоналізмом. Наростання їхньої популярності свідчить про те, що цей рецепт пройде на ура, коли великі партії не відшукають способів розвіяти страхи виборців за культуру, національну ідентичність і європейський спосіб життя.
Детальніше читайте у статті «Культура важливіша. Чому в Європі популярні крайні праві» у журналі «Український тиждень»№33