Видання зазначає, що тепер трюки, такі як позування напівголим на коні, їзда верхи на Harley Davidson або стрільба в тигрів стали предметом глузувань та роздратування. Символ надії та повернення до нормального життя мутував у символ безнадійності, що ще більше посилюється угодою про обмін посадами між ним та президентом Дмитром Мєдвєдєвим. «Мєдвєдєв ніколи не був реальною альтернативою Володимиру Путіну, але він зробив слабкі спроби зміни влади. На даний момент це виключено», – йдеться в статті.
Думки про те, що Путін та його система прийдуть ще на 12 років пригнічують багатьох росіян, які хочуть змін. Наростання такої втоми від Путіна також відображається і в рейтингах. Так, як вказує видання, прем’єр-міністра й досі підтримує вражаюча кількість населення в 60% громадян, але підтримка є досить розпливчастою, оскільки вона здебільшого пасивна та базується на відсутності альтернативи. Більш того, індекс його популярності (розрив між схвальним та несхвальним ставленням до нього) впав з 57% до 24%, що є меншим показником, ніж за часи кризи 2008-2009 року.
«У зовнішній політиці Володимир Путін залишається впертим, зокрема, в області ракетної оборони. Він просуває свою ідею Євразійського союзу для сприяння економічній інтеграції з Росією колишніх радянських сусідів. Але Кремль не має ні грошей, ні народної підтримки для цього. А Україна, найбільший потенційний приз, не виявляє особливого ентузіазму», – пише The Economist.
Видання вважає, що скандальне ув’язнення російського льотчика в Таджикистані та російська відповідь через депортацію таджицьких робітників з Москви, говорять голосніше, ніж вітряна риторика євразійського маніфесту Путіна.
The Economist відмічає, що дві основні проблеми простих росіян сьогодні – корупція та націоналізм. «Проте, Путін не може використати жодну. Він може ініціювати антикорупційну показову справу, проте, він не може боротися з корупцією, яка склеює його систему докупи. Він також не може грати на популярних анти кавказьких настроях, хоча б зі страху втратити свого союзника Рамзана Кадирова, який тримає Чечню під контролем», – пише видання.
Крім того, на думку видання, у будь-якому разі Путін не бачить необхідності в радикальних змінах. Зокрема, як зазначив колишній голова адміністрації Кремля Олександр Волошин: «Кожен говорить нам, що буде катастрофа, якщо ми щось не зробимо. Ми нічого не робимо, і катастрофи немає».
Саме тому, The Economist передбачає, що за «наступного строку Путіна швидше за все збережеться стагнація. За великих запасів валютних резервів та низького рівня боргу, потрібен буде час, щоб економічні проблеми вдарили по країні, разом з тим, коли це станеться, їх вплив буде незвично суворим – як наприкінці Радянського Союзу».