Наступні вибори до німецького парламенту — Бундестагу — менш як за рік, але (позаяк у цій країні, на щастя, немає нескінченної американської системи праймериз) виборча кампанія починається тільки тепер. Її стартом став з’їзд правоцентристського баварського Християнсько-
соціального союзу (ХСС) 4 листопада. Партія, яку очолює прем’єр-міністр Баварії Горст Зеегофер, сподівалася завоювати прихильність консервативного виборця своєю жорсткою риторикою щодо імміграції. Але помітною була відсутність однієї особи. Уперше з 2000 року ХСС не запросив лідерку християн-демократів (ХДС) і канцлерку Німеччини Анґелу Меркель.
ХДС — братня ХСС партія на національному рівні, обидві вони єдиним блоком підтримують Меркель на виборах до Бундестагу. Але з вересня 2015-го, коли канцлерка відкрила кордони Німеччини для біженців, Зеегофер став її найрізкішим критиком. На з’їзді ХСС у листопаді 2015-го він присвятив Меркель майже чвертьгодинну тираду з вимогами обмежити кількість біженців до Німеччини, звертаючись до неї на «ти». Наплив біженців відтоді поменшав, і Меркель запровадила щодо цього багато жорсткіших правил. Але вона досі не погоджується на вимогу Зеегофера ввести якусь верхню межу, понад яку Німеччина їх не прийматиме, називаючи її неконституційною. Ця внутрішня боротьба — основна причина, чому Меркель досі не оголосила про намір балотуватися на четвертий термін. Очевидно, вона зробить це на з’їзді ХДС у грудні. Зеегофера туди не запрошено.
Теоретично ті чвари мають зіграти на руку лівоцентристській Cоціал-демократичній партії (СДП). Зараз це третя політсила у «великій коаліції», що нині при владі в Німеччині, але знову стане архісуперником ХДС/ХСС під час виборчої кампанії. Утім, СДП зажила собі сумної слави через неорганізованість, і наразі невідомо, кого вона має висунути на посаду канцлера. Кандидат за умовчанням — Зіґмар Ґабріель, нинішній лідер партії, міністр економіки та енергетики й віце-канцлер в уряді Меркель. Життєрадісний Ґабріель може бути непередбачуваним; нещодавно він показав середній палець групі ультраправих протестувальників. Багато однопартійців уважають його ексцентриком і хотіли б бачити кандидатом голову Європейського парламенту Мартіна Шульца. Але той, можливо, захоче залишитися в Страсбурзі.
Читайте також: Перша на західному фронті
У безпосередній боротьбі Меркель перемогла б будь-кого з них. За даними опитувань, виборці віддали б їй перевагу перед Ґабріелем зі співвідношенням 62% і 25%. У змаганні з Шульцем вона виграла б, набравши 48% проти 37%. Але німці не обирають канцлера безпосередньо; це робить більшість у Бундестазі. Тому все зводиться до коаліційної політики.
12 лютого Федеральні збори у складі Бундестагу й такої самої кількості делегатів від 16 федеральних земель обиратимуть наступного президента Німеччини. Глава держави — зараз це Йоахім Ґаук, чия каденція закінчується, — здебільшого представницький посадовець, який загалом має стояти над партійною політикою. Але процес обрання президента — репетиція можливих коаліцій у Бундестазі.
У федеральному парламенті ХДС/ХСС має тільки 43% голосів. Меркель сподівалася знайти кандидата від ХДС/ХСС, який міг би здобути підтримку або соціал-демократів, або «Зелених» (нову партію на популістському правому фланзі — «Альтернативу для Німеччини» — вважають парією). Але кілька можливих кандидатів відхилили її пропозицію. Серед них голова Бундестагу й член СДП Норберт Ламмерт, якого поважають і в інших партіях.
У Меркель був і план «Б»: запропонувати міністра закордонних справ соціал-демократа Франка-Вальтера Штайнмайєра. Він найпопулярніший політик у Німеччині, хоча після програшу Анґелі Меркель на виборах канцлера 2009 року його не вважають можливою загрозою для неї. Представивши Штайнмайєра як посадовця над політикою, вона, може, і переконала ХДС голосувати за нього разом із СДП. Але минулого місяця Ґабріель недоречно запропонував кандидатуру Штайнмайєра від СДП, тож християнським демократам тепер буде складніше його підтримати (цим він розсердив і самого Штайнмайєра, і Меркель).
Читайте також: Прем'єри трьох земель ФРН виступили проти нових санкцій щодо Росії
Тепер Меркель непокоїть те, що всі великі партії можуть приїхати на збори зі своїми кандидатами. Тож, не виключено, знадобиться третій тур голосування, коли для перемоги певного кандидата вистачить простої більшості. У такому разі виграти може альянс трьох лівих партій (соціал-демократів, «Зелених» та колишніх комуністів «Лівих») і не допустити до влади ХДС/ХСС.
Для Меркель і Зеегофера «лівий фронт» — найбільша загроза. Саме тому ця пара рано чи пізно забуде про свої прохолодні стосунки, поцілується і помириться.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com