Після терактів у Лондоні прем’єрка Британії Тереза Мей заявила: «Досить означає досить». Вона мала на увазі не так те, що масштаби тероризму перейшли певну межу допустимого, як те, що до екстремізму надто поблажливо ставилися в минулому. Конкретно ж високопосадовець розкритикувала великі інтернет-компанії. «Ми не можемо дати цій ідеології безпечний простір, якого вона потребує, щоб множитися», — сказала вона й додала, що Британія та її союзники мають «регулювати кіберпростір, аби запобігати плануванню тероризму й екстремізму».
Загрози в інтернеті, про які говорять Мей та інші політичні лідери, мають два виміри. Один — це екстремістські матеріали, які ширяться з джихадистських сайтів та чатів у соцмережах. Другий — це здатність терористів комунікувати через зашифровані додатки для обміну повідомленнями. Разом вони створюють ехокамери у всесвітній мережі, які посилюють антизахідні меседжі та підштовхують деяких людей на шлях вбивства.
Троє чоловіків, які під час останнього теракту нападали на лондонців, не були класичними «вовками-одинаками», що радикалізуються через інтернет, і до того, як учинити теракт, непомітні для служб безпеки. Ті терористи належали до лондонської групи, яка підтримує «ІД» і пов’язана із забороненою ісламістською організацією «Аль-Мугаджірін». Щонайменше про одного з них знали правоохоронці. За даними британського аналітичного центру Henry Jackson Society, чверть обвинувачених у Британії за злочини, пов’язані з ісламістським тероризмом у період з 1998-го по 2015-й, афілійовані з цим угрупованням.
Читайте також: Без контакту
Але тепер з’являються свідчення ролі інтернету в посиленні екстремістських настроїв цих трьох чоловіків й організації теракту. Один із виконавців, Хурам Батт, мав зв’язки з двома проповідниками, що дотримуються екстремістської риторики — Мугаммадом Шамсуддіном й Абу Галімою. В останнього чимало фоловерів на YouTube, його вважають частково відповідальним за радикалізацію через інтернет австралійського підлітка, обвинуваченого торік в підготовці обезголовлення поліцейського. Галіму арештували за підозрою в заохоченні до тероризму, проте відпустили за умови, що він припинить використовувати соцмережі для поширення своїх поглядів. Його акаунт у Twitter закрили на прохання британської служби безпеки MI5. Утім, повідомлялося, що на YouTube видаляти його відео відмовилися.
Також на Батта мали вплив онлайн-відео Агмада Муси Джібріля, американського проповідника й вербувальника людей до «ІД». Ті фільми досі доступні на YouTube. За даними Міжнародного центру вивчення радикалізації та політичного насильства, більша частина іноземців із досліджуваної вибірки, яка поїхала воювати за «ІД» до Сирії, стежила за Джібрілем у Twitter.
Лондонські терористи, найімовірніше, також користувалися для планування нападу джихадистськими сайтами. Знайти відеопосібники, які розкажуть, як убити якомога більше людей, заїхавши в натовп на авто, нескладно. І, судячи з попередніх терактів, злочинці цілком могли спілкуватися через зашифровані месенджери на кшталт WhatsApp або Telegram.
Артерія радикалізації
Побоювання, що інтернет пропагує ісламістський тероризм і надає йому потрібні інструменти, не нові. Але вони актуалізувалися з 2014 року, коли «ІД» створила свій «халіфат» у частинах Сирії та Іраку. Організація вклала значно більше сил, ніж її давніша суперниця «Аль-Каїда», у розбудову якісної онлайн-пропаганди, через яку вербує людей, просуває свою ідеологію та возвеличує власні соціальні й військові успіхи. Не менше уваги вона приділяє цифровому маркетингу на кшталт будь-якої великої компанії.
Спочатку мета «ІД» полягала в тому, щоб вербувати іноземців до своїх лав у Сирії та Іраку, де вони допомагали б будувати «халіфат». На заклик відгукнулося близько 30 тис. осіб, серед яких приблизно 6 тис. із Європи. Але, відколи удача у війні відвернулася від «ІД» (її останній серйозний редут в Іраку — Західний Мосул — от-от впаде, а на Ракку — «столицю» країни — наступають підтримувані США «Сирійські демократичні сили»), вона спрямовує енергію на творення хаосу на Заході, особливо в Європі. Через свої різні медіа-канали, зокрема англомовний онлайн-журнал Rumiyah, «ІД» просить прихильників не їхати до Сирії чи Іраку, а вбивати людей у себе вдома.
Читайте також: Віртуальні опричники
Медіа-діяльність «ІД» описана у звіті, опублікованому 2015 року лондонським аналітичним центром Quilliam Foundation, який займається протидією екстремізму. У «Документації віртуального халіфату» описується один канал, що випускав близько 40 одиниць контенту на день: від відеотріумфів на полі бою та «мучеництва» до документальних фільмів, у яких вихвалялися радощі життя в халіфаті. У кожному його вілаєті або провінції є своя медіа-команда, що виробляє місцевий контент.
На відміну від «Аль-Каїди», яка спрямовує свої меседжі на окремі терористичні осередки, «ІД» використовує мейнстримні цифрові платформи для розбудови й формування соціальних мереж та «спільнокоштів» для підготовки терактів. Прихильники «ІД» у Twitter грають з адміністраторами в хованки: створюють нові акаунти швидше, ніж закриваються старі. На деяких з них публікується оригінальний контент; на інших ретвітяться найпопулярніші матеріали.
Коли «ІД» оприлюднює нове відео про вербування, її послідовники починають діяти. Ріта Кац із вашингтонської компанії SITE Intelligence Group, яка відстежує глобальні терористичні мережі, проаналізувала долю «And You Will Be Superior» («І будеш ти вищим»), 35-хвилинного відео, опублікованого в березні, у якому показано історії терористів-смертників: лікаря, бійця-інваліда й дитини. Для просування ролика в інтернеті свої сили об’єднали перекладачі, промоутери, лідери думок в соцмережах і генератори лінків. Одна з таких груп, Upload Knights, щодня створює сотні лінків, які поширюються через сайти для стріму й обміну файлами. Кац з’ясувала, що за два дні після виходу фільму група розповсюдила відео через 136 унікальних лінків у сервісах Google (69 на YouTube, 54 на Google Drive і 13 на Google Photos).
Ефекти мережі
Поза сумнівом, що використання інтернету «Ісламською державою» серйозно сприяє роздуванню страху, який прагнуть нав’язати терористи. Однак експерти з безпеки по-різному оцінюють загальний вплив цієї кампанії. «Якщо є меседж, що резонує, то його почують», — каже Найджел Інкстер, колишній офіцер розвідки, який зараз працює в Міжнародному інституті стратегічних досліджень в Лондоні. За його словами, зміни, зумовлені інтернетом, — це швидкість, з якою поширюються меседжі, та їх усюдисущість.
Експерт із боротьби з тероризмом британського Міністерства внутрішніх справ погоджується: «Інтернет дозволив еволюцію, але не революцію процесу радикалізації». Джихадистський контент у всесвітній павутині таки може запустити або поглибити радикалізацію, але він рідко є єдиним чинником. Аби «створити» терориста, необхідна також робота через звичайні соціальні групи, які викликають відчуття братерства в спільній меті, особистих зв’язків, а відтак обов’язку.
Читайте також: Час як зброя. Про вразливі місця GPS в добу кібервійн
Утім, багато хто погоджується, що інтернет посилює вплив тероризму й штовхає деяких розчарованих молодих людей на шлях джихаду. Через насильницькі образи, які вони переглядають, у них знижується чутливість. Пропаганда легітимізує їхню екстремістську ідеологію, дає їм підтримку спільноти й готує до дій, наголошуючи на очищенні через жертву.
Усе це робить великі інтернет-компанії заручниками ситуації. Вони не зацікавлені в тому, щоб допомагати користувачам поширювати екстремізм, тож у своїх умовах прописують заборону інформації, яка пропагує тероризм. Але вони й не поспішали відстежувати фейкові новини й екстремістську пропаганду, аби їх не звинуватили в редагуванні контенту. Здебільшого компанії працюють із системами сповіщення, у яких користувачі позначають екстремістський контент, а співробітники переглядають і вирішують, видаляти його чи ні. Це обтяжливо, повільно й дорого. Facebook нещодавно оголосив, що планує подвоїти штат модераторів контенту — найме ще 3 тис. таких працівників.
У 1990-х під тиском урядів інтернет-компанії здебільшого очистили свої платформи від дитячої порнографії. Але написати програму, яка розпізнає образ дитини в сексуальному акті, простіше, ніж таку, що виявляє екстремістський контент. Алгоритм може визначити й заблокувати образи обезголовлення, але при цьому він цензуруватиме деякі новинні матеріали та документальні фільми.
Керівник Facebook Марк Цукерберґ заявив, що хоче інвестувати в штучний інтелект, який допоможе викоренити пропаганду тероризму. Але на розробку такого нового інструменту піде чимало років. Тому соцмережам та іншим платформам поки що доводиться покладатися на модераторів-людей, а тим, своєю чергою, треба приймати непрості рішення. Інструкції Facebook, які нещодавно потрапили в мережу, показують, наскільки складно відрізняти пости, що слід видаляти, від тих, які теж мають образливий контент, але дозволені. Наприклад, якщо постити «Я знищу офіс Facebook у Дубліні» можна, то писати «Я розбомблю офіс Facebook у Дубліні» — ні, бо це пропагує використання конкретної зброї.
Деякі компанії експериментують з новими тактиками. Jigsaw, сестринська компанія Google, протестувала «метод перенаправлення»: показувала рекламу й відео проти пропаганди «ІД» особам, які шукають в Google і YouTube екстремістські матеріали. Microsoft теж випробовує для свого пошуковика Bing щось подібне. Торік Google, Facebook, Twitter та Microsoft домовилися разом працювати над базою даних, у якій терористичний контент позначатиметься унікальним маркером. Таким чином інші компанії зможуть помічати виділені матеріали й видаляти їх зі своїх платформ. 
Але поки що ця база на ранніх стадіях розробки й містить тільки найгірший матеріал.
Читайте також: Кіберпростір. Нічийна земля
Для подальшого прогресу потрібне об’єднання зусиль інтернет-компаній та урядів. На жаль, відносини між ними останніми роками напружені. Як каже колишній офіцер британської розвідки, раніше ці структури по обидва боки Атлантичного океану приховано надавали допомогу владі. Але перестали, коли Едвард Сноуден у 2013 році оприлюднив засекречені документи, у яких містилась інформація про цю співпрацю. Деякі з користувачів жахнулися, дізнавшись, що їхня приватність бодай теоретично могла компрометуватися через те, що інтернет-компанії «знюхалися» зі шпигунами від держави.
Коли перетинаються комерційні інтереси й західне лібертаріанство, виникає діалог глухих. Служби безпеки звинувачують інтернет-фірми в тому, що ті ігнорують громадську безпеку та власні обов’язки перед законом. Натомість Apple, Google та інші відповідають: те, що від них вимагають, неможливо виконати або ж поставить під загрозу їхні прибутки. Після промови Мей деякі з них відчули себе цапами-відбувайлами. «Політики не звинувачують за білі вантажівки терористів компанії, що здають авто в оренду, або ж телекомунікаційних операторів за телефонний та інтернет-зв’язок для поганих хлопців, але звинувачують онлайн-платформи за те, що дають змогу їм реалізовувати свої погані вчинки», — нарікає директор однієї американської інтернет-компанії.
І все ж фірми починають усвідомлювати: якщо не знайдуть способів співпрацювати з державою, їх до цього примусять. Вони бояться появи законів, подібних на пропонований нещодавно в Німеччині, про серйозні штрафи для тих, хто недостатньо оперативно видаляє будь-який контент, позначений як «мова ненависті». А ще в них дедалі більший комерційний інтерес у боротьбі з контентом про тероризм, адже той шкодить їхньому іміджу та може впливати на доходи. Віднедавна деякі рекламодавці YouTube почали відмовлятися розміщувати рекламу на ресурсі, коли помічали, що та транслювалася поруч з екстремістськими відео. Помалу співпраця між державою та інтернет-компаніями відновлюється. У Великій Британії спеціаліст поліції з боротьби з тероризмом, який відловлює в інтернеті екстремістські матеріали, торік за допомогою близько 300 компаній з усього світу домігся видалення 121 тис. одиниць небезпечного контенту. Технічно складніше обходити шифрування. Послаблення його не в інтересах громадськості, як каже Роберт Ганніґан, що до січня цього року був керівником британського Центру урядового зв’язку.
Від ідеї про те, щоб змушувати компанії обладнувати своє програмне забезпечення «заднім входом», через який представники державних служб мали б можливість стежити за терористами, здебільшого відмовилися. Адже через це ПЗ стало б менш безпечним для користувачів, могло б порушувати правила захисту свободи висловлювань у США. І загалом цю ідею було б неможливо втілити, оскільки деякі месенджери, зокрема Telegram (розроблений російським девелопером Павлом Дуровим, який зараз є громадянином Сент-Кіттіс і Невіс), поза межами досяжності західних законів. Однак у держави є інші варіанти. Коли розвідка отримує доступ до телефона чи ноутбука, то може робити з ними практично будь-що.
Спецтема: Кібербезпека
Вбудовані камери та мікрофони цих пристроїв роблять їх ідеальними для прослуховування. Або ж шпигуни можуть встановлювати приховані програми для стеження, аби бачити, що показується на екрані чи набирається на клавіатурі. Оскільки меседжі в будь-якому випадку розшифровуються для того, щоб їх зміг прочитати отримувач, обійти можна навіть найсильніше кодування. Сьогодні країни й технологічні компанії здебільшого погоджуються, що в них є спільний інтерес у створенні глобальних стандартів обміну даними через кордони. Двостороння угода про це між Великою Британією та США, якої досягли за президентства Барака Обами, зараз лежить у Конгресі, чекаючи на затвердження через закон. Вона не дозволяє Туманному Альбіону отримувати дані про американських громадян чи резидентів; доступ до такого обміну дається тільки за конкретними запитами, пов’язаними із запобіганням чи розслідуванням серйозних злочинів і тероризму.
Документ може стати зразком для інших міжнародних угод. Коли в травні президент Microsoft Бред Сміт давав свідчення перед Правовим комітетом Сенату, він ратував за зміни в законодавстві, яке, за його словами, «перешкоджає американським союзникам у проведенні легітимних розслідувань» і ставить американські технологічні компанії перед потенційним конфліктом юрисдикцій. Більше конкретики в правовому полі, більше співпраці між урядами й компаніями та менше конфронтації не очистять інтернет від пропаганди джихадизму повністю. Але вони могли б допомогти вилучити небезпечні матеріали з великих сайтів, зупинити деяких терористів, а також «відпустити гріхи» технологічним компаніям за співучасть у діях зла.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com