The Economist зазначає, що тактика Росії щодо України має присмак відчаю. План Кремля передбачав «здійснення тиску з усіх боків, створюючи відчуття неминучості об’єднання у Митний союз як спосіб виживання для правлячої еліти». Проте цей план призвів до конкретних дій – протилежних тим, яких прагнула Росія.
Як зауважує The Economist, «економіка України балансує на межі банкрутства, в значній мірі в результаті корупції і відсутності реформ. Крім того, на горизонті президентські вибори 2015 року. Янукович потребує або російських грошей (які можуть з’явитися ціною вступу до Митного союзу) або угоди про асоціацію з ЄС, яка могла б розчистити шлях для грошей від МВФ. Угода з ЄС, здається меншою із двох зол».
Крім того, є ще одна важлива група, яка підтримує європейські перспективи України. «Українські олігархи також мають свої причини для підтримки європейської інтеграції України. Вони бачать її не тільки як захист від поглинання великим російським бізнесом, але, що більш важливо, в якості захисту від самого Януковича. Заробивши свої статки під час хаотичної та беззаконної приватизації 1990-х років, вони в даний час шукають верховенства закону і прав власності. Потенційна втрата російського ринку може по них важко вдарити, але це також дасть їм поштовх до модернізації свого бізнесу», – пише британський тижневик.
Не допомагають вирішенню цієї ситуації і відмінності у баченнях країн-членів ЄС. «Для Швеції і особливо для Польщі, вихід України зі сфери впливу Росії та залучення до сфери впливу ЄС є питанням екзистенціальної важливості. Франція та Іспанії навпаки можуть бути радими бачити провал підписання угоди. Як це часто буває, остаточне рішення буде за Ангелою Меркель у Німеччині. Проте, нікому угода про асоціацію не потрібна настільки, як самим українцям», – наголошує The Economist.