««Нові» корейці не збираються нікуди зникати. Режим неодноразово намагався позбутися їх, розганяючи селянські ринки й оголошуючи бій контрабандистам. Але в нинішній Північній Кореї гроші вирішують усе, і комерсанти часто мають достатньо готівки, аби «відмазатися». Понад те, вони стали незамінною частиною економіки. Промисловість працює настільки незадовільно, що пхеньянські багатоповерхові квартали годі було б збудувати без імпорту, забезпеченого приватниками», – зазначає видання.
The Economist зауважує, що як і в Китаї, капіталізм впускає до країни й зовнішній світ.
«Це важлива зміна для народу, який годують лише немислимою брехнею. Жадібних до наживи прикордонників та есбешників можна підкупити. Було б лише бажання, дістати інформацію чи передати її через кордон можна. Мобільні телефони, комп’ютери та радіоприймачі, що їх реалізують спекулянти, розмивають державну монополію на істину. Телевізійні передачі та фільми, які доправляють до країни на флешках, ставлять північних корейців перед потенційно крамольним фактом: їхні брати на Півдні живуть у комфорті й достатку, не боячись, що серед ночі пролунає стук у двері. Їм відкриваються очі на те, що Утопію трудящих збудовано на Великій брехні», – наголошує видання.