На вулкані Ерджіяс одні з найкращих лижних трас у Туреччині. У підніжжі одного схилу біля готелю танцює і п’є пиво компанія турків. На іншому, «безалкогольному», чаюють місцеві родини й туристи-араби. У місті Кайсері під горою картина значно похмуріша. Ще не так давно цей промисловий центр називали лігвом «анатолійських тигрів» — покоління консервативних бізнесменів, які доклалися до економічного буму в Туреччині у 2000-х. Сьогодні багато «тигрів» опинилися за ґратами: їх було заарештовано після спроби державного перевороту в липні 2016-го. Економічний бум закінчився. Експорт із регіону впав за 2016-й щонайменше на 4%. Інвестиції припинилися. Для відновлення місцевої економіки, як каже голова торгової палати в Кайсері Махмут Хіч’їлмаз, «нашим промисловцям та інвесторам потрібне відчуття безпеки». Але його немає. Від літа в країні заарештовано близько 40 тис. осіб, зокрема бізнесменів: від будівельних магнатів до власників мереж крамниць. Прокуратура стверджує, що вони фінансово підтримували рух Ґюлена. Озброївшись додатковими повноваженнями, які дає надзвичайний стан, від липня уряд президента Реджепа Таїпа Ердогана конфіскував більш ніж 800 компаній загальною вартістю $10 млрд. Стамбульський суд нещодавно вилучив майно десятків письменників і медійників, заарештованих за підозрами в симпатії до ґюленістів. Влада заявляє, що бореться проти фінансування тероризму. Критики називають це санкціонованим на державному рівні грабежем.
У Кайсері за фінансування ґюленістських банків, шкіл та фондів заарештовано десятки підприємців, зокрема й керівників найбільшого в регіоні роботодавця Boydak Holding. Компанію, якій належать три з найбільших у Туреччині виробників меблів, конфіскувала держава. Понад 60 підприємців можуть отримати звинувачення в злочинах, пов’язаних із тероризмом. Хтось утік за кордон. Сам Хіч’їлмаз просидів під арештом понад два тижні в серпні. За словами власника однієї з місцевих крамниць, усе місто знає, «що майже всі тут так чи інакше колись мали справи з ґюленістами». Утім, до цього колись заохочував уряд Ердогана. Їхній альянс із Партією справедливості та розвитку розваливсь у 2013 році, коли та звинуватила ґюленістів із державних органів у навмисному влаштуванні корупційного скандалу з кількома найближчими Ердогановими соратниками.
У промисловій зоні на околицях Кайсері не видно, чи відбувається щось особливе. На одній із фабрик Boydak працівники кажуть, що зміна власника їх не зачепила. Проте в кількох інших компаніях, конфіскованих державою, виробництво зупинилося. «Ці конфіскації — справжня катастрофа», — стверджує Сейфеттін Ґюрсель, керівник економічної аналітичної організації Betam у Стамбулі. «Немає ні конкретного судового рішення, ні легального судового процесу». Влада заявляє, мовляв, власникам повернуть їхні фірми, якщо їх виправдають. Аналітики побоюються, що більшість компаній буде продано з молотка лоялістам Ердогана.
Читайте також: Переговори в Астані: російське диригентство і турецькі поступки
Чистки призвели до непевності в усіх галузях економіки. Акції харчового гіганта Ülker різко впали після того, як провладний оглядач натякнув у колонці, що той може бути пов’язаний із рухом Ґюлена. Конгломерат Doğan спіткала схожа доля, коли поліція затримала кількох його директорів. Надзвичайний стан підриває віру в право власності й верховенство права, як вважає старший економіст стамбульської брокерської компанії BC Partners Озґюр Алтуг.
Усе це створює тиск на економіку, вже ослаблену терактами, війною в Сирії та дедалі більшим корпоративним боргом. У ІІІ кварталі 2016-го ВВП знизився на 1,8% порівняно з аналогічним періодом попереднього року, хоча в IV, як вважають, дещо зріс. Від листопада ліра подешевшала приблизно на 1/5 відносно долара. Через це турецьким компаніям важче обслуговувати борги у валюті США. Центробанк міг би підняти ставки, аби захистити ліру, але Ердоган вимагає тримати їх на низькому рівні й змушує регулятора вдаватися до складніших, менш ефективних механізмів. Іноземні інвестиції від 2015 року впали майже наполовину. Політичне тло неспокійне. 21 січня парламент ухвалив блок поправок до Конституції з метою зміцнити повноваження Ердогана у владі. Ці зміни можуть демонтувати парламентський лад у країні через скасування посади прем’єр-міністра, тож Ердоганів палац стане центром усієї виконавчої влади й дасть президентові змогу самому обирати міністрів і членів парламенту. Референдум із цього питання проведуть у квітні.
Невідомо, коли уряд виставить конфісковані фірми на аукціон. Існує загроза, що економіка Туреччини поступово почне нагадувати російську, в якій за збереження шматка пирога доводиться платити політичною лояльністю. «Ніби спостерігаєш за кулею снігу, яка котиться з гори, — каже досвідчений держслужбовець, витурений під час однієї із хвиль чисток. — Думаєш, ніби тебе омине, а потім розумієш, що це вже лавина».
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com