Лівих у США охопила лихоманка. Будь-який негатив у пресі про Дональда Трампа, будь-який розкол між республіканцями в Конгресі поліпшує настрій тим, хто заповзявся протидіяти президентові та його ініціативам. Демократи згадують, що здобули перевагу над республіканцями за кількістю голосів виборців 2016-го. І було це ще до того, як Трамп почав порушувати свої обіцянки. Якщо Демократична партія вигадає ще запальніші обіцянки й обере ще натхненніших кандидатів, антитрампівська більшість, поза сумнівом, активізується й усуне правих від влади.
Поміркованих демократів така самовпевненість тривожить. 4–5 серпня енергійні виборні посадовці (губернатори, члени Конгресу та міські голови) разом зі спонсорами, очільниками прогресивних ініціативних груп і ветеранами президентських кампаній зібралися в туманному Аспені — прохолодному гірському курорті в штаті Колорадо. Зустріч організував центристський аналітичний центр Third Way («Третій шлях»). Учасники розмірковували про політику якою вона є, а не про таку, якою її хочуть бачити ідеологи.
У США Трамп не подобається багатьом. Однак більшість його противників мешкають у великих містах, прибережних штатах або університетських містечках. Це обмежує їхню електоральну вагу. На виборах 2016 року Гілларі Клінтон обійшла свого попередника Барака Обаму на 1,2 млн голосів у штатах Каліфорнія, Массачусетс і Нью-Йорк. Ці ж таки три штати забезпечили присутність третини демократів у Палаті представників. Проте в 47 інших Клінтон здобула на 3,3 млн голосів менше, ніж Барак Обама, і зовсім малу підтримку дістала в штатах, які вагалися. Тому неочікувано переміг Трамп.
Читайте також: Маккейн закликав Трампа виправити політику США щодо України
На зустрічі Third Way вирішили, що швидко дістати перевагу демократи можуть тільки в один спосіб — примусово переселити мільйони американців. А ось у реальному світі політична географія прирікає демократів на затяжне продирання назад до влади через дуже складні округи: колишні промислові міста, заможні околиці таких мегаполісів, як Міннеаполіс чи Філадельфія, а також південно-західні регіони, населення яких розростається. Їхні мешканці відвернулися від демократів, відтоді як Обама переміг на виборах 2008 року. Партія втратила десятки мандатів у Конгресі й майже тисячу мандатів у законодавчих органах штатів. У республіканців 34 із 50 губернаторських посад.
Боротьба демократів за владу підніме на поверхню слабкі місця антитрампівської більшості. Чимало виборців сумнівається, що президентові близькі проблеми, які непокоять їх. Та ще більше з них упевнені, що демократи далекі від свого електорату. Опитування свідчать, що демократів вважають партією влади, а виборці радше схильні засуджувати владу, ніж бізнес. Популярність Трампа падає, але у справі забезпечення робочих місць республіканцям довіряють більше, ніж демократам. Така інформація не давала спокою учасникам зустрічі Third Way, яку автор цієї статті відвідав як спостерігач.
Ліві хочуть, щоб демократи використали владні повноваження для боротьби з нерівністю доходів (наприклад, через підвищення мінімальної зарплати, запровадження гарантованого базового доходу або обіцянку безплатної вищої освіти, як пропонував сенатор від штату Вермонт Берні Сандерс під час президентських праймериз). Хтось гадає, що секрет у тому, аби повільніше й голосніше роз’яснювати ідеї демократів. Але одна відома улюблениця народу, яку запросили в Аспен, побивалася, що демократи програють «війну меседжів» на користь таких спонсорів консерваторів, як Девід і Чарльз Кохи. Через атаки правих, скаржилася вона, «люди вважають поганим те, що насправді для них добре».
Натомість інші, переважно політики зі штатів, які вагаються з вибором, і регіонів, де демократам потрібна перемога поміркованих республіканців, казали, що Демократичній партії досить уже розповідати виборцям, «що для них добре». Один центрист закликав присутніх поміркувати над сумною реальністю: їхню «партію робочого класу» сприймають як «противницю робочих місць». Кілька обраних демократів радили своїй політсилі зробити крок назад, підняти очі та звернути увагу на найбільші прагнення й страхи електорату. Один політик заявив, що агітувати за підвищення мінімальної зарплати варто, але він не знає «жодної людини, яка хотіла б працювати за мінімальну винагороду». Ідея безплатної освіти подобається народу, але демократам треба ще здобути прихильність промислових міст, де цінується кваліфікація в певному ремеслі, а не університетський диплом.
Коротшого шляху немає
Сам Third Way пропагує думку, що проблему економічної нерівності вирішувати треба, але не як остаточну політичну мету, а як симптом масштабнішого питання: як побудувати якісне життя, наповнене змістом, особливо в «загублених» закутках країни, де надто мало робочих місць, які дали б змогу розвиватися і самовдосконалюватися чи бодай не втрачати гідності. В аналітичному центрі хотіли б, аби ліві, праві та центристи будували політичні кампанії навколо комплексного меседжа. Замість наголошувати на перерозподілі багатства Third Way пропонує демократам зосередитися на «можливості заробити гідне життя». Це гасло має містити в собі головну обіцянку американського капіталізму: хороше життя зроблять доступним для кожного, але його треба заробити.
Читайте також: Трамп затвердив нову стратегію щодо Афганістану
В Аспені зустрілися реалісти. Губернатор штату Колорадо Джон Гікенлупер говорив про співпрацю з бізнесом і неприбутковими організаціями над міжпартійними проектами, як-от створення можливостей для перекваліфікації на технічних спеціальностях. Інші закликали демократів не налаштовувати проти себе бізнес, а повернутися до своєї ідентичності середини XX століття, коли партія підтримувала малий бізнес на противагу могутнім корпораціям. Хтось запропонував конкретизувати пріоритети, як-от стосовно змін клімату. Наприклад, наголосити на тому, що робочі місця з установлення сонячних панелей не можна переводити за кордон. Хоч як дивно (з огляду на те що деякі активісти «руху опору» проти Трампа намагаються під час виборів улаштовувати змагання за ідеологічне чистоплюйство політиків), очільники двох прогресивних груп сказали, що не бачать потреби вимагати, аби всі кандидати всюди включали до своєї програми право на аборт. Губернатор штату Луїзіана Джон Бел Едвардс відверто сказав колегам: якби Демократична партія на загальнодержавному рівні не прийняла його позицію щодо абортів (проти) і права на зберігання зброї (за), він не переміг би у своєму консервативному штаті й «не був би тут сьогодні».
Демократи готуються до схожих на цирк президентських праймериз 2020 року. Центристів на них називатимуть зрадниками. Тож їхнє нагальне завдання — уникнути автоматичного переходу до лівого популізму. Демократична партія нині в глибокому проваллі, і вузька стежка її звідти не виведе.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com