Британське видання TheEconomist нещодавно розмістило матеріал «Цар народився» (A tsarisborn), в якому автори проводили паралелі між сучасною та дореволюційною Росією. Так, на думку британських журналістів, попри офіційні статуси, Росією зараз править справжній монарх. І хоча його стиль керування часто порівнюють з іншим лідером, Сталіним, все більше росіян дивиться на століття назад в російській історії. І прихильники Путіна, і опозиція погоджуються в тому, що зараз в Росії розпочалася справжня царська доба.
За словами авторів TheEconomist, Путін зміг заслужити такий титул завдяки порятунку Росії від хаосу 90-х років та поверненню країни до кола світових лідерів. Він зміг збудувати справжню піраміду контролю, з усуненням незалежних олігархів, він отримав контроль спочатку до мас-медіа, а потім до газо- та нафтовидобування. І тепер весь доступ до грошей чи влади можливий тільки через нього. Його придворні, сучасні бояри, як їх назвали автори статті, задовольняють всі його потреби, саме так як нижчий рівень ієрархії служить боярам. І так до самого низу. Як справжній монарх він підсилив свою владу через репресії та військові конфлікти. Вдома, в ім’я стабільності традицій та православної релігії, він придушив політичну опозицію та лібералів, включаючи різні феміністичні рухи та гомосексуалістів. За кордоном – анексія Криму та бойові дії в Україні та Сирії, які тріумфально подаються у вечірніх новинах підконтрольних ЗМІ.
Читайте також: Росія не дорівнює Путіну?
Однак, разом з силою, Путін наслідує і всі слабкі сторони, притаманні всім монархіям, зокрема російській. Так, британські журналісти вважають, що найбільшою загрозою для режиму російського президента є не «кольорові революції», аджеризик масових повстань зараз набагато меншій ніж сто років тому. Більшу загрозу несе його майбутній президентський термін, а в перемозі Путіна на майбутніх виборах в 2018 році автори не сумніваються. Одразу з початком чергового терміну головною темою в Росії стане те, хто прийде після «царя». І чим ближче до закінчення його каденції, то більше буде поширюватися страх, що з його уходом Росія знов порине у хаос та турбулентність.Занадто багато росіян справді вірять в те, що «без Путіна немає Росії».
Іншою проблемою автори вважають необхідність вибору шляху розвитку країни, з якою вже стикалися російські монархи від Петра Першого до Алєксандра ІІІ та Ніколая ІІ. Модернізувати Росію на західний манер, з дотриманням громадянських прав та реально працюючого уряду? Чи навпаки, законсервувати стабільність і боротися з проявами демократії? На думку TheEconomist відповідь Путіна полягає в передачі контролю над економікою від ліберально налаштованих технократів до колишніх офіцерів КГБ. Таким чином, політика переважає над економікою і Росія сплачує за це свою ціну. Економіка все же сильно залежить від природних ресурсів, її зростання оцінується лише не рівні 2% ВВП, що далеко від рівня заможних 2000-2008 років. Як прогнозують автори, в перспективі це значно сповільнить амбіції Росії.
За словами журналістів, правління Путіна вже показало певні речі для світу. Перше – це російська загроза. Після втручання в Україну, Захід стурбований можливими проявами російського реваншизму в інших місцях, наприклад в країнах Балтії. Але, як зазначається в статті, Путін не може дозволити велику кількість жертв, бо це може привести до втрати влади, як сталося свого часу з Ніколаєм ІІ після російсько-японської та Першої світової війн. Путін добре знає історію, тому він радше буде опортуністом, «сірим кардиналом», який влаштовує приховані провокації, ніж піде на справжнє загострення. Що стосується внутрішньої політики, то тут ситуація інша. За часи свого правління Путін не показав сильного апетиту до жорстких репресій. Втім, історія показує, що масові репресії в Росії можуть на певний час посилити легітимність лідера. Тому, як вважають автори, російському народу є чого боятися.
Читайте також: Дохла корова в Кремлі
Друга важлива річ – спадкоємність. Путін не може передати владу своїм нащадкам по праву крові, як монарх, або по партійній лінії, як колись комуністи. Напевно, він мусить обрати собі правонаступника. Йому потрібен хтось, хто буде достатньо слабким для контролю і водночас достатньо сильним для боротьби з суперниками. Втім, на думку журналістів, таке поєднання є малоймовірним. Іншим варіантом є збереження реальної влади під прикриттям якоїсь декоративної посади, як свого часу зробив Ден Сяопін, ставши головою китайської Асоціації мостобудування. Однак це лише відтермінує небезпеку для країни. Як йдеться в статті, без діючого механізму демократичної передачі влади, для власної легітимізації наступний лідер має вибороти владу в схватці, яка може розірвати Росію на шматки. І це викликає тривогу у випадку країни, яка має потужний ядерний арсенал.Автори зазначають, що чим сильніше Путін зараз, тим важче йому буде передати владу в майбутньому.