Із минулого в моду сьогодення повертаються вінілові платівки, підняті комірці, а ще сварки між США та Європою через російські енергоносії. На початку 1980-х Рональд Рейґан спробував перешкодити появі радянського газогону, який постачав би сибірський газ до Європи. Це роздратувало західних німців і змусило французів заявити про кінець трансатлантичного альянсу. У нинішній ситуації персонажі дещо змінилися, але багато аргументів залишилося відтоді. У газопроводі «Північний потік-2» (ПП-2), який запланувала добудувати Росія, Німеччина вбачає респектабельний проект, що здешевить енергопостачання та зробить його надійнішим. Американські політики (а також держави колишнього комуністичного блоку в Східній Європі) бачать у ньому намір Кремля поглибити залежність Європи від дешевого російського газу. Вони обурюються безхребетністю німців.
ПП-2, який прихильники сподіваються побачити в роботі вже наприкінці 2019 року, має постачати газ безпосередньо з балтійського узбережжя Росії до німецького порту Грайфсвальд. Його потужність має удвічі перевищити вже наявну лінію «Північного потоку-1». Захисники проекту, зокрема консорціум п’яти європейських компаній, який бере на себе половину витрат (€9,5 млрд, або $10,6 млрд) із його реалізації, стверджують, що в такий спосіб можна буде перекрити прогнозований розрив між сталим попитом на газ у Європі й зменшенням видобутку газу в Нідерландах і Північному морі. Уряд Німеччини, особливо молодший партнер правлячої коаліції Соціал-демократична партія (СДП), також поділяє цю позицію (а Ґергард Шредер, колишній канцлер Німеччини від СДП, очолює раду директорів ПП-2). Дехто в Німеччині тихенько сподівається, що ПП-2 зможе перетворити їхню країну на європейський енергетичний хаб.
Читайте також: Парубій розповів про небезпеку "Північного потоку-2" для України
Такі аргументи вражають скептиків: країни на кшталт Польщі й держав Балтії, а також експертів з енергетики в Європейській комісії, «яструбів» у питаннях зовнішньої політики й жменьку німецьких дисидентів. Можливо, ПП-2 й знизить тарифи для німців, але підніме їх для країн Східної Європи далі за ланцюжком, вважають вони. Це підриває заявлену мету Європейського Союзу диверсифікувати свої джерела енергії (на Росію як постачальника припадає 34% усього ринку газу в ЄС, але в деяких країнах ця частка набагато вища). ПП-2 надасть змогу кремлівському велетню Газпрому обійти вже наявні газогони на території України, позбавивши українців важливого джерела доходів: плати за транзит. Перекривши теперішні маршрути постачання, ПП-2 може також поставити Україну в становище, коли вона змушена буде на колінах домовлятися зі своїм найбільшим ворогом (Київ не імпортує газ безпосередньо від Газпрому з 2015 року). Тим часом Газпром охоче починав енергетичні війни раніше. Навіщо ж забезпечувати йому додатковий арсенал?
До цього пекельного варива зараз додалася ще й токсична американська політика щодо Росії. На початку червня Сенат за підтримки обох партій ухвалив законопроект, який дозволить, зокрема, Міністерству фінансів застосовувати санкції до іноземних компаній — інвесторів у російські газогони (документ ще не став законом: на нього чекає обговорення в Палаті представників, а далі відгукнутися повинен Дональд Трамп). Цей крок налякав європейські компанії та розлютив деяких політиків. «Енергопостачання Європи — справа Європи, а не Сполучених Штатів Америки», — посилали громи й блискавки у спільній заяві міністр закордонних справ Німеччини Зіґмар Ґабріель і канцлер Австрії Крістіан Керн. Цю пару особливо допік той факт, що законопроект закликає до збільшення експорту американського скрапленого природного газу, тобто політики припускають, що блокування російського газу — це спроба, зокрема, посприяти американським енергетичним компаніям. Канцлер Німеччини Анґела Меркель дала зрозуміти, що підтримує свого міністра.
Час для сенатського законопроекту вибрали надзвичайно невдало. 26 червня 28 держав ЄС розпочали дебати про те, чи дозволяти Європейській комісії обговорювати умови для ПП-2 безпосередньо з Росією. Меркель заявляє, що інститути ЄС не мають жодного права втручатися в суто комерційну підприємницьку діяльність. Але такі країни, як Швеція й Данія, що повинні надавати екологічний дозвіл для подальшої реалізації проекту, хочуть залучити Єврокомісію, аби не протистояти Кремлю сам на сам. Противники ПП-2, як-от Польща, вважають, що залучення ЄК може допомогти загальмувати проект. Це обговорення стане цікавим випробуванням Німеччини на спроможність впливати на думку всередині європейського клубу.
Не озиратися на фрау Меркель
Для аналітиків, які вважають Меркель головним супротивником Путіна в Європі, така її позиція стала, напевно, найбільшою загадкою. Канцлерка виступає посередником у перемовинах між Росією та Україною. Всупереч спротиву в Німеччині й не тільки вона проводить курс на санкції ЄС проти Росії через анексію українських територій. Її стратегія була хрестоматійним прикладом європейського лідерства, коли інтереси Німеччини посуваються заради більшої справи: єдності ЄС і відсічі зовнішнім агресорам.
Читайте також: "Потоки" проблем. Чи зведе Росія "обхідні" газогони
Утім, мовчазна, але чітка підтримка канцлеркою проекту ПП-2 свідчить про те, що в це бачення можна вносити поправки. Серйозність її намірів щодо України не викликає сумнівів, і Меркель обурена брехнею Путіна. Однак Німеччина ніколи не погоджувалася на роль європейського чи світового лідера, яку багато хто так хотів би їй нав’язати, особливо коли справа доходить до енергетичної політики. Тож стороннім спостерігачам не слід дивуватися, коли Німеччина поводиться так само, як і будь-яка інша європейська країна, захищаючи інтереси власних споживачів і компаній (два з п’яти інвесторів у ПП-2 — німецькі компанії). Втручання Америки може тільки зміцнити рішучість Німеччини в питанні захисту своїх комерційних інтересів.
Усім, хто сподівається загальмувати ПП-2, краще накинути оком на Брюссель. Єврокомісія з радістю поховає цей газогін під бюрократичними завалами, якщо раптом держави ЄС вирішать дати йому шанс на існування. Її юристи кажуть, що енергетичне законодавство ЄС не стосується морських трубопроводів за межами внутрішнього ринку. Але ЄК не подобається ПП-2, і вона не довіряє Газпрому, який, на її думку, зловживає своїм панівним становищем на ринку. За словами одного посадовця, якби це був не Газпром, а Statoil (норвезька державна енергетична компанія), проблем не було б.
Читайте також: Литва наполягатиме на блокуванні "Північного потоку-2" — Грібаускайте
Тож від ПП-2 все ж таки можуть вимагати виконувати частину законів ЄС, серед них і про доступ третіх сторін до газогону та прозорість політики ціноутворення. Україну може заспокоїти вимога, щоб Газпром зобов’язався постачати газ наявними газогонами й після 2019 року, коли закінчиться нинішній контракт на транзит. Це, можливо, допоможе розвіяти страхи, що ПП-2 на десятки років поставить певні регіони Європи в залежність від росіян. Але до того може виникнути ще багато проблем.