Найновіший проект Вільямса під назвою Medium, який стартував 2012 року, — лаконічний, вишукано оформлений ресурс для публікації есе, відкритих листів і серйозної аналітики. Амбіція ресурсу — стати центральним хабом, де люди могли б розміщувати написане, як YouTube для любительського відео. На Medium вже публікуються матеріали журналістів, керівників компаній та очільників країн, зокрема Барака Обами. Коли в Amazon не погодилися зі статтею в The New York Times про нібито жорстоку культуру праці, яку начебто практикує цей велетень е-торгівлі, один із його директорів написав на Medium величезний матеріал. Свій контент розміщують на ньому й менші газети або цифрові ресурси, як-от Pacific Standard чи The Ringer.
У Кремнієвій долині за прикладом Голлівуда сиквели продаються краще. У 1999 році Вільямс співзаснував Blogger — стартап, що доклався до популяризації як концепції блогерства, так і самого терміна, бо там користувачі могли простим способом публікувати свої думки, не маючи навичок програмування. Після того як у 2003-му стартап купив Google, Вільямс працював у компанії Odeo, що займалася подкастами. Та врешті запустила «есемесний сервіс», який потім перетворився на Twitter. «Якщо хтось уже змінив світ двічі, я поставив би на те, що він зробить це і втретє», — каже професор журналістики Міського університету Нью-Йорка Джефф Джарвіс.
Читайте також: Twitter послабив обмеження у 140 символів для повідомлень
З Джарвісом погоджуються й деякі венчурні капіталісти: вони разом із Вільямсом долучилися до фінансування Medium на суму $130 млн; вартість компанії становила близько $600 млн. Інвестори сподіваються, що Medium зможе скласти конкуренцію Facebook як ресурс для розміщення особистих коментарів та пошуку новин. «Світу потрібна противага Facebook», — каже Кевін Тау з венчурної компанії Spark Capital, що вклала кошти в Medium. (Нещодавно цю думку підтвердив контроверсійний факт цензури у Facebook щодо легендарної світлини голої дівчинки під час напалмової атаки у В’єтнамській війні.)
Medium — це однозначно не Facebook: у вишуканому мінімалістичному дизайні першого багато «повітря»; він піднімає планку якості читання в мережі. Користувачам подобаються певні інструменти ресурсу. Наприклад, він показує, скільки приблизно часу доведеться витратити на прочитання статті або які абзаци в матеріалі інші підкреслювали найчастіше. Хоча сам Вільямс критикує компанію. «Ми, здається, надто перебирали дизайном, технічним виконанням і набором авторів, які могли б писати на платформі», — каже він і зізнається, що на початку надто обережно запроваджував нові фічери.
Із отриманням прибутків Medium тільки починає експериментувати. Один із варіантів — брати комісію з абонентської плати, яку видавці встановлюють за публікацію на платформі. Поки що вона працює переважно з маленькими компаніями, але зрештою на неї можуть перейти й більші видання. Крім того, Medium планує заробляти на платній рекламі, коли компанії платять за промоцію своїх постів.
Утім, щоб вибудувати великий рекламний бізнес, ресурсу потрібна значно більша аудиторія. Наразі він має 30 млн юзерів на місяць і завойовує авторитет переважно серед технічно просунутих еліт Західного узбережжя. Але це аж ніяк не масштаб Twitter, у якого користувачів удесятеро більше. Що й казати про Facebook із його 1,7 млрд на місяць.
Читайте також: Інтернет-гіганти боротимуться з пропагандою екстремізму в мережі
Для Джона Баттелле із сайта NewCo (він публікується на платформі Medium) питання полягає ось у чому: чи не постраждає сайт від того, що акцентує на роботі з довгими текстовими форматами, у той час як користувачі перемикають увагу надто швидко? Адже на інших цифрових платформах розповіді дедалі більше подаються через картинки, емотикони, відео. Але Вільямс зберігає оптимізм. Він уже раз привчив людей висловлюватися короткими, влучними фразами. Тепер вірить, що користувачі все ж не втратили «апетиту до змісту». Може, це й правда. Але чи стане такий принцип запорукою успішного бізнесу — велике питання, під яким підпишеться дуже багато керівників газет і журналів.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com