Політика Кремля багато в чому подібна на його архітектуру: це обнесена мурами фортеця, внутрішня частина якої не видна тим, хто зовні. 12 серпня, коли президент Владімір Путін звільнив усемогутнього главу своєї Адміністрації Сєрґєя Іванова, Москва оприлюднила тільки загадкове відео, на якому перший дякує останньому за 17-річну службу. Про справжнє значення цього ходу залишалося хіба що здогадуватися. Ця аура таємничості не випадковість, а основний принцип. «У нас така система, яка вважає, що може робити що завгодно без будь-яких пояснень, — каже колишній кремлівський радник Ґлєб Павловскій, — а нам залишається тільки чорний ящик».
Читайте також: Лагідна імперія
Іванов (колишній кагебіст із Санкт-Петербурга, як і Путін) вважався однією з найвпливовіших постатей у Росії, навіть чи не другою після самого лідера. Рішення замінити його 44-річним Антоном Вайно вписується в загальну картину «вичавлювання» старих побратимів господаря Кремля, які звільняють місце для молодших лоялістів. «Ті, хто не відповідає путінському баченню нових цілей, ідуть геть», — каже колишній чиновник Адміністрації Алєксєй Чєснаков. Утім, він додає, що «ніхто, крім президента, й не знає, що це за нові цілі».
Зміна кадрів сталась у делікатний момент. У середині вересня в Росії відбудуться парламентські вибори, а її економіка залишається слабкою. Посилилося напруження між Москвою та Києвом через висунуті Росією звинувачення щодо спроби теракту в Криму. Крім того, РФ розширює присутність на Близькому Сході й минулого тижня здійснила авіанальоти на Сирію зі своїх баз в Ірані.
Тому аналітики, що займаються Росією, міркують: чи може остання рокіровка сигналізувати про бажання Путіна провести наступного року дострокові електоральні перегони, аби поновити свій мандат і почати необхідні реформи економіки? Або, може, натомість він планує піти з посади у 2018-му? Чи повернеться ще раз у президентське крісло Дмітрій Мєдвєдєв? А чи Путін шукає нового наступника? «Якщо підсумувати, то знаємо ми дуже мало», — каже авторитетний експерт із російської політики Марк Ґалеотті.
Якісь тенденції в політиці РФ можна вгадати. Торік із посади керівника російської залізниці було звільнено Владіміра Якуніна, близького путінського друга, відомого розкішним стилем життя. Цього року глава держави створив національну гвардію й витіснив давніх союзників, які очолювали відомство з боротьби проти наркотиків та федеральну міграційну службу. Нові обличчя з’явились у керівництві всесильного департаменту боротьби з економічною злочинністю при Федеральній службі безпеки (ФСБ). У липні пішов у відставку шеф «жирної» митної служби Андрєй Бєльянінов: це сталося після того, як ФСБ провела обшук у нього вдома і знайшла пачки грошей. Деякі аналітики твердять, що зі зменшенням бюджету країни миритися з такою нахабною корупцією стало надто дорого.
Що стосується самого Іванова, то важким ударом для нього стала смерть сина (той втопився у 2014 році). Екс-керівник Адміністрації зберігає за собою місце у впливовій Раді безпеки, а це означає, що спекуляції про якісь розходження з Путіним можуть бути перебільшеними. Утім, ходять чутки, що він уже певний час не має доступу до ближчого кола російського президента. Деякі аналітики вважають, що Путін втрачає інтерес до незалежних порад старих друзів, здатних розмовляти з ним на рівних.
Хай там як, а чистки постарілих товаришів допомагають освіжити (й залякати) російську еліту. Оскільки публічної політики в країні немає, путінській системі бракує ефективних інструментів для генерування нових кадрів. Якщо в Радянському Союзі таку роль виконувала Комуністична партія, готуючи й висуваючи нових лідерів, то нинішня Росія в цьому питанні залежить від неформальних кумівських зв’язків.
Читайте також: Загадковий штурм Перекопу
І що довше триває затяжне правління Путіна, то більше він переймається проблемою кадрів. За словами політичного оглядача Ніколая Пєтрова, повернувшись на президентський пост у 2012-му, той створив нові рекрутингові канали. Керівник програми «Російська внутрішня політика і політичні інститути» при Московському центрі Карнеґі Андрєй Колєсніков описує цьогорічні «праймериз» у владній партії «Єдиная Россия» як своєрідний «інкубатор нових облич». Президент РФ навіть заопікувався національною академією для обдарованих дітей у Сочі.
З охорони в політику
Проте коли справа доходить до нових призначень, Путін усе-таки обирає поміж тих, кого знає особисто. Цього року в трьох регіонах він поставив колишніх тілоохоронців губернаторами. Ще один колишній бодігард — Віктор Золотов — очолив національну гвардію. Нова генерація «путінських людей» зазвичай своєю кар’єрою повністю завдячує президентові. Вони мають бути «лояльні, кваліфіковані й незаідеологізовані», як каже політичний консультант Євґєній Мінчєнко.
Кар’єра нової правої руки президента, хоч вона й не з особистих охоронців, також була тісно пов’язана з Путіним. Працюючи у протокольному департаменті Адміністрації, Вайно займався графіком останнього, супроводжував його в поїздках і носив за ним парасолю. Колишній чиновник президентської Адміністрації Олєґ Матвєйчєв каже, що Вайно заробив собі репутацію «скрупульозної, виструнченої і добре вдягненої» людини.
Вайно — онук керівника Комуністичної партії Естонії. Починав кар’єру дипломатом у Токіо (японські оглядачі гадають, чи не стане його підвищення провісником угоди щодо спірних Курильських островів). Як чиновник, котрий навряд чи виступатиме проти Путіна, він може зробити президентську Адміністрацію менш впливовою і більш технократичною. Водночас нинішня посада, не виключено, стане майданчиком для проб на майбутні ролі. Адже раніше керівниками путінської канцелярії були нинішній спікер Думи Сєрґєй Наришкін, мер Москви Сєрґєй Собянін і власне прем’єр Мєдвєдєв.
Підвищення Вайно може віщувати про масштабніші перестановки. Після парламентських виборів можливі заміни серед міністрів. Під президентський вогонь можуть потрапити ще більше старих приятелів, як-от керівник «Роснефти» Іґорь Сєчін. Але куди ці кроки приведуть країну, залишається загадкою. І це частина стратегії. Як пояснює політичний оглядач Кірілл Роґов, «вони вважають, що сила в таємниці».
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com