Для успішних шахраїв і корумпованих іноземних чиновників Британія давно стала популярним місцем зберігання грошей сумнівного походження. Вкласти кілька мільйонів фунтів стерлінгів у будинок у пристойному лондонському районі — законний спосіб заховати крадені кошти. Але Британія серйозно береться за такі трюки. Уряд сподівається, що «ордери на багатство невстановленого походження» — положення закону про кримінальні фінанси 2017 року, який набрав чинності 30 вересня, — полегшать конфіскацію награбованого нечесними бюрократами й шахраями.
За оцінкою Національної агенції з боротьби зі злочинністю, щороку в Британії відмивається до £90 млрд ($120 млрд), і це ще, очевидно, занижені цифри. Статус столиці, світового фінансового центру та багатого космополітичного міста, де на заможних іноземців не звертають великої уваги, робить Лондон привабливим. Особливо добре ховатися на ринку нерухомості, який переживає справжній бум. У березні антикорупційна організація Transparency International виявила нерухомості на £4,2 млрд, як вважається, придбаної політиками та державними службовцями за гроші підозрілого походження.
Конфіскація майна закордонних шахраїв виявилася справою нелегкою. Особняк у Гемпстеді вартістю £9 млн, яким володів син покійного лівійського диктатора Муаммара Каддафі, — єдиний актив, який удалося відібрати в причетних до повалених під час Арабської весни режимів і повернути в державну власність Лівії. Щоб домогтися кримінального вироку за корупцію в Британії чи на батьківщині порушника, потрібно дуже багато часу й зусиль. Фірми-прокладки приховують справжніх власників майна.
Читайте також: У ЄС заявили, що Brexit-переговори зайшли в "глухий кут"
Ордери на багатство невстановленого походження повинні полегшити конфіскацію таких активів. Якщо виявлено значну невідповідність між доходами особи та належним їй майном, чи то особняк у Мейфері, чи цілий парк Bugatti, правоохоронці зможуть звернутися до судді за ордером про підтвердження законності придбання такого майна.
Потрібно виконати три умови: суб’єкт має бути «політично вразливою особою» з-за меж Європейської економічної зони або викликати обґрунтовані підозри щодо участі в серйозному злочині; його відомий дохід має бути недостатнім для купівлі означеного майна, а вартість самого майна повинна перевищувати £50 тис. Найголовніше те, що ордери перекладуть відповідальність за доведення на звинувачених, які муситимуть продемонструвати, що їхні активи були придбані в законний спосіб. Якщо вони не зможуть цього зробити, активи можна буде заморозити. Подання неправдивої інформації про них прирівнюється до карного злочину.
Кілька інших країн, зокрема Австралія та Ірландія, мають такі закони. Ірландія більше уваги звертає на організовану злочинність, ніж на іноземних політиків. У лютому великий кримінальний авторитет Джон Ґілліґан програв апеляцію на заморожування своїх активів у 1996 році. Австралійська влада неохоче використовує засоби, які є в її розпорядженні, і то з різних причин, каже Джейсон Шармен, експерт із міжнародної корупції в Кембриджському університеті. Поліція побоюється, що, якщо такі ордери успішно опротестують, це створить шкідливий прецедент, тож вони остерігаються взагалі їх застосовувати. Проте мають у своїх руках інші інструменти, як-от збільшення податків для власників підозріло дорогої нерухомості.
Читайте також: ЄС активізували переговори про Brexit із лейбористами Великої Британії
У питанні боротьби з корупцією Британія проявляє новаторські підходи та має вже значний досвід. На думку юриста Джеймса Мейтона, який працює над поверненням активів, слабке місце Британії — обмеженість наявних ресурсів порівняно з масштабом проблеми. Ордери на багатство невстановленого походження, можливо, допомагають зменшувати початкове навантаження на слідчих. Але залишаються інші труднощі. Усе ще не ясно, чи іноземні політики зможуть вимагати імунітету від таких ордерів. І хоча Девід Кемерон, колишній прем’єр-міністр, вітав антикорупційну боротьбу, антикорупціонери побоюються, що під тягарем Brexit Тереза Мей може виявити менше запалу.
Про плани створення державного реєстру бенефіціарних власників майна, яке контролюють іноземні компанії (здебільшого прокладки), говориться, але вони ще не запроваджуються. Після Brexit Британії доведеться вирішувати, якою країною вона хоче бути. В антикорупційній боротьбі, за словами Данкана Геймса з Transparency International, вона має шанс стати або маяком, або піратом.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com